1 серпня першу річницю роботи відзначив Чернігівський Центр рекрутингу української армії. Наші журналісти завітали до Центру, щоб дізнатися, яких результатів вдалося досягти.
Рекрутерка Зоряна Олійник розповідає: за цей період звернень було понад дві тисячі. До центру зверталися не лише мешканці Чернігова та області: так, першою кандидаткою Зоряни була дівчина з Житомира, з якою вони спілкувалися в телефонному режимі.
«Спочатку люди ставилися до нас з недовірою: думали, ми співпрацюємо з ТЦК, передаємо їм дані… Але з часом наша доброчесність стала очевидною і ми завоювали довіру. Рекрутинговий центр – ніби своєрідний центр зайнятості, тільки військовий. Фактично, ми посередники між людиною та частиною. Ми, рекрутери, не військовослужбовці, ми звичайні цивільні особи, і жодні конфіденційні дані в ТЦК не передаємо».
До центру за рік зверталися з різними запитами. Хтось не міг знайти себе в цивільному житті, хтось давно хотів долучитися до Збройних Сил, але мав інвалідність, хтось приходив, щоб обрати підрозділ та посаду, а не бути «бусифікованим». Допомагали усім: молодим офіцерам після військової кафедри, людям, які хотіли щось змінити в своєму житті з користю для майбутньої перемоги, військовим, що пішли в СЗЧ…
До рекрутингового центру зверталося чимало жінок та дівчат: взимку показник залучення жінок на військову службу по Чернігівській області був найбільший по всій Україні. З понад 150 осіб зайнятих осіб в нашому регіоні, більше третини – саме жінки. Вони заходили на посади медиків, бойових медиків, кухарів, операторів БПЛА, діловодів, операторів-планшетистів, офіцерів-психологів, стрільців (це був добровільний вибір. – Прим.) Вік кандидаток був різний: від зовсім юних дівчат до жінок 50+
«Була у нас жінка з Городнянщини,- розповідає пані Зоряна. – яка дбала про велике господарство – кур, корів, свиней – а от техніки, складнішої за кнопковий телефон, в руках не тримала. Звернулась до нас, і тепер вона – операторка БПЛА. Коли хлопці з її бригади телефонують, розповідають, що вона у них одна із кращих. Ця жінка чудово освоїла техніку і тепер очолює підрозділ, сама проситься ходити на першу лінію оборони. Дуже смілива й веде хлопців за собою, хоча вони переживають за неї»
Тетяна Ліневич, одна з кандидаток, поділилася власним досвідом співпраці з рекрутинговим центром:
«Я відчуваю в себе силу і завжди хотіла допомогти. Побачила по телевізору, що відкрився центр, і прийшла. Хотіла знайти щось, пов'язане з медициною. Хоч фахової освіти не маю, але мала величезне бажання навчитися. Мені це дуже цікаво, я не боюсь травм, крові. За два місяці дівчатам вдалося знайти для мене вакансію бойового медика. Може, комусь окей сидіти на виплатах за кордоном, а комусь – розказувати: «Хай діти депутатів воюють! Чому я повинен?» - це їх відповідальність, а я відповідаю за себе. І вважаю, що коли твоя Батьківщина поранена, їй треба допомагати».
До рекрутерів часто звертаються люди, що мають обмеження по здоров’ю. Їм допомагають знайти себе в Силах Оборони у частинах забезпечення, логістики, тилових частинах ТЦК та СП, служби в навчальних закладах тощо. Серед них – кандидат Ігор Пономарьов:
«Я маю спеціальність фельдшера і хочу допомагати нашим воїнам, рятувати їм життя. Але оскільки я людина з інвалідністю, по мобілізації мене не взяли, відмовили. Тому я звернувся до рекрутингового центру. Буквально за пару днів дівчата підшукали для мене посаду в Національному госпіталі, і я пішов на контракт. Вони мені дуже допомогли, я почуваюсь вмотивованим. Приємно бути там, де вмієш і хочеш».
У рекрутинговому центрі можуть допомогти з пошуком посади навіть у випадку, коли людина вже отримала повістку. Але, наголошує пані Зоряна, треба діяти швидко.
«Наприклад, вам за два дні треба йти вже в ТЦК з речами. Ви звертаєтесь до нас, і ми ці два дні шукаємо для вас прийнятну посаду. Ви йдете до ТЦК з рекомендаційним листом, і вам просто організують проведення ВЛК. А потім вас гарантовано забере саме та частина, що надала рекомендаційний лист. Був у нас випадок: звернувся піаніст, який отримав повістку. Каже: «Ну, куди я зі своїми пальцями піду?» Ми знайшли йому посаду до душі, і він пішов служити до військового оркестру. Був дуже задоволений та щасливий з цього приводу, бо хтозна куди б його могли розподілити».
Якщо ж ви таки потрапили до навчального центру, щось змінити вже не вийде.
«У мене було чимало випадків, коли приходили до мене хлопці, радилися, вибирали, шукали. Я просила не зволікати, вони казали: «Ну, я подумаю». А потім телефонували: «Я знаходжусь в навчальному центрі, допоможи мені!» А я вже нічого не можу зробити, бо переступивши поріг навчального центру, людина вважається діючим військовослужбовцем. Ми не обирали цю війну. Але у нас є власний шлях для захисту нашої країни, і це ми можемо самі для себе обрати».
Ольга Мелашенко
Чернігівська Медіа Група
