У Ветеринарно-стерилізаційному центрі «Крок до тварин» (ВСЦ) проживає близько 270 собак та 170 котів. Нагодувати всіх, прибрати, дати ліки чотирилапим – це неабияка праця, на яку погоджуються лише справжні любителі тварин. Однак, чернігівці мають можливість допомогти працівникам ВСЦ, вигуляти песиків, погладити котиків, доглянути за житлом тваринок, і просто поділитися з ними своїм теплом.
«Порятунок має бути якісним, а не для галочки»
Ще жоден день не пройшов у чернігівському Ветеринарно-стерилізаційному центрі у тиші та спокої. Тварини, яких у ВСЦ не мало, перегукуються між собою, гучно й радісно зустрічають людей, а відданій своїй справі працівники центру іноді метушаться, аби встигнути всім допомогти. Начальниця КП Ветеринарно-стерилізаційний центр «Крок до тварин» Тетяна Діденко говорить: «У нас тут постійно активний двіж».
Порівняно з минулим роком кількість тварин у Ветеринарно-стерилізаційному центрі зросла. Якщо раніше там проживало близько 150 котів та 250 собак, то зараз і тих, і тих стало на 20 більше. Частина цих тварин мешкає у ВСЦ на постійній основі, а частина постійно змінюється новими хвостиками. Тетяна Діденко розповідає:
Цей тиждень був досить непоганий на прилаштування, додому поїхало аж 7 котиків. Іноді стільки не їде навіть за пів року. Людям дуже добре зайшов пост про Ванька у соцмережах, зачепила історія, і завдяки цьому декілька тварин прилаштувалися. Але натомість приїхали нові. Ми прийняли цього тижня чотирьох собак, яких залишили у зоні бойових дій, дві повернулися, які раніше були прилаштовані, і ось їх знову покинули.
До ВСЦ постійно потрапляють тварини, котрих працівники щеплюють, стерилізують, і випускають на місце, якщо дозволяє стан здоров’я. Їх замінюють нові чотирилапі, які також потребують вакцинації та стерилізації. На жаль, комунальне підприємство не має можливості залишити всіх тварин на своїй території, адже кількість місць обмежена, а порятунок має бути якісним.
Завдяки не байдужим людям ми добудували кілька вольєрів, і змогли збільшити кількість тварин. Залишати всіх підряд не можемо, тому що маємо забезпечити гідні умови проживання. В середньому на день надходить 6 дзвінків з проханнями, а часто навіть вимогами, шантажем, щоб ми забрали тварин, бо хтось помер, нема куди подіти, чи ще щось. Але нам нікуди їх селити, аби забезпечити їм гідний порятунок та умови життя до того, як вони знайдуть свою родину. Порятунок має бути якісним, а не для галочки, – ділиться Тетяна Діденко.
У прилаштуванні тварин велику роль відіграють соціальні мережі. Люди дізнаються про чотирилапих завдяки дописам комунального підприємства. Як вже зазначила пані Тетяна, нещодавно багатьох зворушила історія рудого красеня кота Ванька, котру опублікували на сторінках ВСЦ, тож він уже в родині. І навіть коли наші журналісти завітали до центру, співробітники прилаштовували ще одного котика. Нові господарі пухнастика вирішили забрати Ванька, але оскільки той вже має сім’ю, вони взяли іншого кота.
«Вони всі хочуть, щоб їх погладили, щоб їм приділили увагу»
Окрім прилаштування тварин, соцмережі допомагають у залученні чернігівців до волонтерства. Начальниця КП говорить:
На таку кількість тварин персоналу мало, ми не можемо їх забезпечити гідним вигулом, особливо тих собак, що в приміщенні. Їх гуляють двічі на день. Це не багато, і не дуже довго, але їх гуляють. Ті собаки, що сидять у вольєрах гуляють лише на вихідних, і тому допомога волонтерів важлива.
Чернігівці приходять допомагати на вихідних, у ВСЦ навіть з’явився спеціальний день, який назвали волонтерська субота. Проте інколи хтось може завітати з допомогою й посеред тижня.
Пані Тетяна говорить, що під час блокади Чернігова, коли жінка сама доглядала за тваринами, вона витрачала 5 годин, аби нагодувати усіх тварин та налити воду. Окрім цього, працівники ВСЦ щодня лікують чотирилапих. Комусь можна дати таблетку за хвилину, а на когось іде понад пів години, адже є тварини, які потребують перев’язки, промивання ран, чи інших процедур. Враховуючи великий об’єм праці, волонтери значно полегшують робочі будні працівників Ветеринарно-стерилізаційного центру.
Навіть щоб помити лотки у котів, прибрати, двічі погодувати, поміняти водичку, одні людині, наприклад, треба працювати з 8-ї ранку до 18-ї вечора не присідаючи, лише з короткою перервою на обід. А вони всі хочуть, щоб їх погладили, щоб їм приділили увагу, тому допомога волонтерів дуже важлива.
Чернігівців залучають до вигулу собак, вичісування, прибирання вольєрів, чи догляду за котячим будиночком, ну і звісно ж спілкування з тваринами. Є ще сезонна фізична робота, як от косіння трави влітку, чи рубання дров у холодну пору року.
«Треба було просто бачити його очі, коли я йшла додому»
25-річну Аню вже добре знають чотирилапі мешканці ВСЦ. Ця тендітна на вигляд дівчина чудово справляється з великими собаками. Волонтерка вже півтора року допомагає Ветеринарно-стерилізаційному центру з вигулом тварин.
Попри періодичний дощ та холодний вітер Аня вже об 11-й прийшла до ВСЦ, аби вивести собак на прогулянку. Одночасно бере двох, чи трьох, щоб встигнути вигуляти якнайбільше тварин. Волонтерка говорить, що інколи ставить таймер на 20 хвилин, і коли ті збігають, йде забирати на прогулянку наступних пухнастиків. У дівчини є навіть власний рекорд, при хороших погодних умовах їй вдалося вигуляти 40 собак.
Одного дня я просто прийшла допомогти, поволонтерити, сфотографувати, і тоді зрозуміла, що це прикольна тема, ходити сюди. Зараз, на жаль, я не так часто можу приходити, бо в мене самої з’явився песик, його теж треба вигулювати, ми працюємо з кінологом, лікуємо його досі. Але я все одно намагаюсь допомагати хоча б один раз на тиждень в суботу.
Аня має двох власних домашніх улюбленців – кішку та собаку. Свого песика дівчина забрала з Ветеринарно-стерилізаційного центру. Волонтерка пів року приходила до нього, проводила з ним час, і, як говорить Аня, він просто вкрав її серденько.
Він дуже прив’язався до мене, не хотів ні з ким окрім мене гуляти, – ділиться дівчина. – В якийсь момент я зрозуміла, що вдома постійно думаю про нього. Я забрала його, бо неможливо було вчинити інакше. Треба було просто бачити його очі, коли я йшла додому.
Тетяна Діденко говорить, що це вже не перший випадок, коли волонтер прив’язується до тварини й забирає її. Одного разу сім’я, яка приїжджає допомагати, забрала восьмирічну собаку. Їм було байдуже на вік тварини чи стан здоров’я, адже вони дійсно полюбили чотирилапу.
Волонтерка Аня зізнається, що в дні, коли приходить мало волонтерів, відчуває провину перед пухнастиками, бо не всіх вдається вигуляти. Однак дівчина старається вивести якнайбільше собак.
Завжди є улюбленці. Окрім того, що вже забрала, з’явилася прив’язаність до пса Тасана. Ми з ним вже вивчили багато команд, він дуже класна собака. Я мрію, щоб його хтось забрав з моїх знайомих, і я могла його періодично бачити. На жаль, що мій пес, що Тасан досить великі, і обидва хлопчики, тому я не можу його забрати, – говорить Аня.
Кожна тварина має власну сумну історію, частенько навіть шокуючу, яку не кожен здатний сприйняти без болю. Чернігівка Аня говорить, що намагається абстрагуватися від цього, і просто провести продуктивно час. Однак дівчина знає кілька історій, зокрема свого собаки, якого всі ображали та погрожували розправою, чи красуні Шанель
Знаю, що її використовували для нелегального розплідника. Собаку випускали на самовигул, і коли її збила машина, вона стала непотрібною власникам. Шанель пролежала декілька днів на вулиці, поки добрі люди не повідомили ВСЦ, куди її забрали й полікували. Дзвонили власнику розплідника, але він сказав, що стерилізована вона йому не потрібна. Зараз це дуже класна собака, товариська, активна, і навіть попри травму бігає та стрибає, – говорить волонтерка, тримаючи на повідці Шанель, яка так і прагне пообійматися з журналістами.
Волонтерити можна навіть з дітьми
До Ветеринарно-стерилізаційного центру іноді на екскурсії навідуються школи. Однак до волонтерства залучаються лише діти, які приходять з батьками. Підліткам віком 14+ дозволяють прийти один раз із мамою, чи татом, провести час із хвостатими мешканцями центру, дізнатися правила, ознайомитися з технікою безпеки, та підписати договір. Такий документ дозволить підліткам волонтерити у ВСЦ самостійно за згодою батьків.
Начальниця центру зауважує, що знайдеться робота й для дітей, наприклад, позамітати в будинку пухнастиків, помити лотки, повитрушувати лежаки, чи просто гладити котів – заняття мрії. Під час візиту до Ветеринарно-стерилізаційного центру нам якраз вдалося натрапити на хлопчика Івана, котрий разом з мамою, пані Ольгою, прийшов допомогти працівникам.
У нас є кицька, а собачки немає, бо живемо у квартирі, – розповідає жінка. – Ми переїхали в місто після початку повномасштабної війни, і подумали, а чому б не спробувати допомогти? Зараз не дуже часто вдається приходити, але стараємося підтримати центр. Вигулюємо собачок, вичісуємо, прибираємо вольєри. Тваринки дуже дружелюбні, позитивно реагують.
Ольга з сином не лише фізично допомагає тваринам. Жінка працює в спеціалізованій школі, де організували збір на корм, який разом з учнями привезли у Ветеринарно-стерилізаційний центр.
Я завжди допомагаю безпритульним тваринам, часто доначу на корм. Буває, що підгодовуємо когось на вулиці, – говорить Ольга.
Людина, що віддана своїй справі
Робота у Ветеринарно-стерилізаційному центрі – це не так вже й легко. Тож окремо варто згадати й про самих працівників. Це команда, яка всупереч усьому допомагає тваринам. Вигулювати собак у будь-яку погоду – легко! Врятувати пухнастика від агресивних людей – а хіба можна інакше? Травмована дика тварина – вилікуємо!
Особливо захоплює Христина. На вулиці холодний вітер, дощ, тож жінка похмуро крокує до не великої будівлі, аби показати журналістам котів. Але як тільки Христина переступає поріг будиночка, на обличчі одразу з’являється усмішка. З першої ж секунди працівниця ВСЦ починає ділитися з котиками своїм теплом. Лише віддана цій справі людина здатна дивитися на тваринок з таким блиском в очах. Вона знає ім’я кожного, знає всі болючі історії, старається всіх погладити, аби ніхто не залишився без уваги.
Хтось може боятись, хтось переживає, що втратить їх, чи вони поб’ються, а розняти не вийде. Але є люди, які приїжджають саме до важких тварин, допомагають у соціалізації. Ті, хто не має знань у зоопсихології, кінології, завжди можуть погуляти зі спокійними тваринами. Серед 270 собак та 170 котів обов’язково знайдеться той, хто буде радий саме тобі, – говорить Тетяна Діденко.
Аби долучитися до допомоги, необхідно попередньо зателефонувати у Ветеринарно-стерилізаційний центр «Крок до тварин» за номером 063 573 6020. Тетяна Діденко зауважує, що краще приїжджати у суботу, коли приходять постійні волонтери, які допоможуть освоїтися та поділяться досвідом. Ще однією обов’язковою умовою є підписання волонтерського договору, та ознайомлення з правилами безпеки й поведінки. Спробуйте хоча б раз поволонтерити, і, можливо, станете постійним гостем у ВСЦ, чи навіть знайдете собі вірного друга.
Тварин у Ветеринарно-стерилізаційному центрі доволі багато, а місць стає все менше. На жаль, розповісти історії кожного неможливо, однак з кількома можемо познайомити. Можливо серед них є й Ваш майбутній улюбленець.
Перрі. Цей кіт народився у підвалі, і разом з іншими (загалом їх 4) заважав людям. Вони захворіли, і оскільки коти були дикими, лікувати на вулиці не було можливості, тому їх забрали. Лікування було довгим і не легким, зайняло кілька місяців. Повертати тварин після такого на вулицю не можна, тож Перрі, разом з іншими, залишився у ВСЦ.
ВанДамм. Цього красеня забрали з квартири, де померла власниця. Три тижні 11 голодних та замучених котів перебували в помешканні з тілом жінки. У ВСЦ повідомили про тварин після виявлення трупу. На жаль, один з котів загинув.
Рись. Ця ніжна дівчинка отримала своє ім’я через короткий хвіст, як у рисі. Але це створила не природа, а зуби собак, до яких потрапила кішка. Рись отримала травми, проте, на щастя, хребет не був ушкоджений в інших місцях. Зараз кішка веде нормальний спосіб життя.
Казбек. Кіт із красивими очима, але надзвичайно сумним поглядом, про якого ми згадували вище. Його зв’язали у сітку та викинули. Те, що кота не розірвали собаки – диво. Здоров’я Казбека в нормі, кіт дуже контактний та ніжний, чекає на люблячу родину.
Полуян. Його знайшли в помираючому стані, він зовсім не міг їсти, і вже знесилився так, що майже не вставав. Вся проблема через кістку, що застрягла в пащі, та довго там перебувала. На жаль, у Полуяна вигнили зуби, ясна, і навіть частина щелепи. Як і всі тварини, цей песик прагне отримати людського тепла, тож з нетерпінням чекає на свою сім’ю.
Джесіка. ЇЇ збила машина. Якийсь час Джесіку намагалися лікувати на вулиці, проте для собаки з пошкодженим хребтом та спинним мозком, це не варіант, тож вона опинилася у ВСЦ.
Йожик. Люди знайшли його на трасі з поламаною лапою. Перелом був застарілий, ветеринари спробували врятувати кінцівку, однак не вдалося. Для збереження життя тварини лапу довелося ампутувати. Йожик має складний характер, може задиратись до інших тварин, але дуже любить тих, з ким потоваришував, і кому почав довіряти.
Шанель. Про неї також вже згадували вище. Ця красуня була на самовигулу. Декілька разів її повертали власнику, проводили роз'яснювальну роботу, але все марно. В результаті Шанель потрапила під автівку та отримала серйозну травму. Собака відновлюється вже декілька місяців, і напевно шкутильгатиме до кінця життя.
Цвіркун і Скіні (у червоному нашийнику). Цвіркуна прив'язали до паркану під магазином і залишили. Він відв'язався (чи хтось відв'язав), і бігав по району. Але місцева зграя не приймала собаку, влаштовувала колотнечу, що дратувало людей і породжувало заклики знищити собак. Працівники ВСЦ забрали Цвіркуна, щоб зберегти всіх.
Скіні бігала містом з надією, що її шукають, але власники так і не відгукнулися. Можливо, вони очікували чогось іншого, і заводили її як породну, а можливо, були ще якісь причини. У будь-якому разі зовсім молода собака опинилася в небезпеці на вулиці.
Фото: Валентин Бобир
