“Чия корова ходить по вулиці Луговій?”, “Загубився сірий котик”, “Який дурень включив бензопилу, коли шахеди в місті?” - приклади типових повідомлень сусідського чату в приватному секторі.
Онлайн-спільноти будинків, ОСББ, мікрорайонів - відносно нове явище, якому немає певно й 10 років. Чи можуть вони приносити користь, або ж навпаки - лише продукують сварки та претензії?
Колись на дереві неподалік мого будинку повісили табличку: “Викид сміття тут заборонений. Штрафу немає, але б’ють боляче”. Дотепний приклад ефективної комунікації із сусідами - сміття викидати дійсно перестали. Але такі “дошки оголошень” вже майже відійшли у минуле - тепер свої меседжі можна набагато швидше донести у вайбері чи телеграмі.
Сусідські чати - явище неоднозначне, але на мою думку тут є свій потенціал. Ми просто ще не навчилися користуватися цим інструментом. Якщо сказати високопарно - у нас ще не розвинена культура онлайн-добросусідських відносин. Але позитивні моменти все ж є, і ось декілька моїх спостережень:
Сусідські чати - це аналог комунального чат-бота. Чому зникло світло чи вода, до якої години відключення, в який день має приїхати машина за великогабаритним сміттям - швидше, ніж комунальні месенджери, про це повідомлять сусіди “Дімон” чи “Таня Ноготочки” (ніки вигадані, збіги випадкові)).
Це “школа” боротьби з інернет-шахрайством. Яка величезна робота з медіаграмотності була пророблена! Коли у чат посипалися бот-оголошення “Як отримати грошову допомогу”, людей старшого віку одразу ж кинулися рятувати сусіди. Написані вже сотні повідомлень про методи, якими працюють зловмисники в мережі, і певно жодна просвітницька програма не справилася б з цим масивом роботи так швидко та ефективно.
Це взаємодопомога та універсальний довідник. У разі потреби у сусідів можна запитати про зайвий шматок шиферу або віддати комусь непотрібний стіл; позичити драбину, щоб обрізати яблуню, чи дізнатися, до якої години працює пошта. Ну і знайти свого блудного кота чи корову, звісно.
Це майданчик для додаткового заробітку і “міні-ринок”. Купити розсаду огірків і домовитися про манікюр, придбати домашні яйця чи реалізувати свій мед - вибір товарів та послуг, доступних у чаті мікрорайону, може вас приємно здивувати.
Це місце, де ми вчимося домовлятися. Є такий жарт, що перш ніж дозволити людям обирати президента, треба перевірити, чи зможуть вони домовитися про ремонт під'їзду. В цьому пункті - наша найбільша слабкість, але й потенційно - найбільша сила. Навчитися говорити один з одним, йти на компроміси, з повагою приймати іншу думку - це завдання із зірочкою навіть у мирний час, а в часи війни і поготів. Але це і та точка росту, з якої ми можемо почати маленькими кроками будувати ефективне громадянське суспільство.
Це місце претензій і “розборок”. Сусіди вміють сваритися між собою так, як не вміє сваритися певно ніхто. І це основна причина, чому багато людей обходять ці групи десятою дорогою. Чи зміниться щось в майбутньому? Поживемо-побачимо, можливо ми як та Кайдашева сім’я будемо сваритися, поки не засохне грушка.
Але якими б запеклими не були баталії, які б звинувачення не летіли в сторону одне одного… якщо десь “прилетіло” по-справжньому - хтось обов’язково напише: “Всі живі? Допомога потрібна?”. І ти відчуваєш, що ти серед своїх.