Танки, які вперше з'явилися на полі бою в роки Першої світової війни, дещо втратили свою основну роль у підтримці наступальних дій мотопіхоти за досвідом сучасної російсько-української війни, та поки що залишаються в арсеналі армій світу. У цьому плані варто хоча б пунктирно розглянути участь українських танків у війні.
Спадщина радянських часів
У спадок від СРСР Україні дісталося майже 6500 танків різних типів: від вкрай застарілих Т-55, Т-62 до сучасних Т-64, Т-72 та Т-80. Така різноманітність типів була дуже характерною для Радянського Союзу, де застарілі моделі не знімали з озброєння, а, навпаки, модернізували, і таким чином досягалася чисельна перевага над НАТО, з яким планували воювати.
Звісно, Україні було «не по кишені» мати на озброєнні одразу кілька типів танків із різними двигунами та обладнанням, тому вже 1992-го року було ухвалене рішення відмовитися від тих типів танків, які не виготовлялися в Україні. Тож основою танкових сил ЗСУ стали Т-64, які виробляли у Харкові, а бази зберігання стали донором для такої собі компанії «Укрспецекспорт», яка знаходила покупців для всіх інших танків серед «дружніх» країн Африки та Азії. Формально кошти від експорту Міністерство оборони направляло на модернізацію Т-64, але результат був такий собі. Фактично за 1992–2014-й роки з'явилася тільки одна модифікація — Т-64БМ «Булат».
Основним завданням «Булатів» 1-ї окремої танкової бригади була участь у парадах на День Незалежності. Фото: Міністерство оборони України
Техніка в часи російсько-української війни
Перший етап
Танковий парк України на початку війни складався з 10 танків Т-84 «Оплот» і 1100 Т-64, з яких 76 модернізовані до рівня Т-64БМ «Булат». Ще 650 Т-64, 273 Т-80 та 474 Т-72 перебували на зберіганні. В українській армії зразка весни 2014 року було дві танкові бригади: 1-а гвардійська окрема, яка базувалася в Гончарівську Чернігівської області, та 17-а окрема (місто Кривий Ріг Дніпропетровської області). Окрім них невелику кількість танків мав також 169-й навчальний центр Сухопутних військ «Десна» та Академія Сухопутних військ імені гетьмана Петра Сагайдачного.
Основні втрати українських Т-64 в 2014 – 2015 роках - це технічний стан. Втім, і після 2022 року мало що змінилось. Фото: особистий архів М. Жирохова
Коли росіяни почали анексію Криму, бригади почали приводити в бойову готовність, що виявило справжній стан справ. Так, у Гончарівську з ангарів змогли виїхати всього кілька «Булатів», а в 17-й танковій під час планового огляду згоріли одразу дві машини з боєкомплектом.
Попри все, спільними зусиллями військових і волонтерів до початку травня 2014 року танкові бригади набули більш-менш боєздатного вигляду. При цьому 1-а доволі довго залишалася на Чернігівщині для відбиття можливого удару росіян у напрямку Києва і лише влітку її перекинули на Луганщину.
Українські танки на полігоні до 2014 року. Фото: особистий архів М. Жирохова
На першому етапі війни — коли був штурм Слов'янська, проходила зачистка північного Донбасу — тактика танків була досить примітивною. Переважно їх використовували для підтримки піхоти при блокуванні і прочісуванні місцевості, для супроводу колон, охорони та оборони блокпостів як далекобійні та маневрові вогневі засоби. Проте в липні 2014-го року на озброєнні незаконних збройних формувань у Донецькій і Луганській областях з'явилися танки, поставлені з Росії, і велика кількість протитанкових засобів, що різко змінило характер застосування танків.
Типове використання танку на Донбасі навесні – влітку 2014 року. Фото: особистий архів М. Жирохова
У літній кампанії 2014-го року наша армія зазнала відчутних втрат у танковому парку — причому бойових серед них було чи не найменше. Значну частину техніки покинули або знищили методом самопідриву через жахливий технічний стан. Більше того, не всі танки мали навісні комплекти динамічного захисту, а ті, що мали, виявилися незарядженими вибуховою речовиною. У військах було недостатньо танкових тягачів і БРЕМ (броньованих евакуаційних машин), що ускладнювало своєчасну евакуацію пошкоджених машин.
Під час АТО українські танки найбільш активно застосовували під час літньої кампанії 2014 року, у боях за Донецький аеропорт 2014-2015-го років і в ході Дебальцевської операції взимку 2015-го року. Нашим танкістам доводилося воювати як у складі тактичних груп, так і самостійно.
В історії сучасної війни зафіксовано декілька зустрічних танкових боїв, у тому числі, із сучасними російськими Т-72Б3 (причому кілька танків вдалося захопити як трофеї). У більшості випадків танкісти показували досить високу майстерність. З'явилися й свої танкові аси з п'ятьма та більше знищеними бронецілями.
Черговий трофейний російський танк десь на Донбасі, 2022 рік. Фото: особистий архів М. Жирохова
Після лютого 2015-го року танки на фронті не використовували, бо Україна виконувала Мінські домовленості. На той момент ще можна було говорити, що бойові дії на Донбасі в основному підтвердили прогнози провідних західних військових теоретиків.
2015–2021 роки
Після осені 2014-го року почалася масштабна реформа збройних сил, що вплинуло і на танкові сили. Так, щоб компенсувати втрати, з баз зберігання почали «піднімати» всі можливі Т-64. Крім знятих із консервації та тих, що пройшли ремонт Т-64БВ, у військах з'явилися Т-64БВ-1, експортні Т-64Б1М (дісталися полку НГУ «Азов») і навіть зовсім застарілі, без динамічного захисту Т-64А/Б.
Українські Т-64 в 2024 – 2025 роках отримали антидроновий захист. В тому числі, і танки заводського виробництва. Фото: особистий архів М. Жирохова
Але й цього для зростаючої армії (за короткий час було сформовано 15 нових бригад) було замало, тому взимку 2015-го року на озброєння поставили Т-72, причому одразу декількох модифікацій: Т-72УА, Т-72АВ, Т-72А і Т-72Б. Більше того, у частин десантно-штурмових військ почали зявлятися танки Т-80БВ. Крім того, на полігони відправили застарілі Т-55МВ і Т-62 для навчань.
Нарешті, навесні 2018-го року оголосили про повернення на озброєння танків Т-84У «Оплот». Після капітального ремонту шість таких машин пішли на озброєння батальйону 14-ї окремої механізованої бригади.
Зрозуміло, що такий величезний перелік типів танків на озброєнні української армії на той момент був вкрай вимушеною мірою, адже підтримувати в боєздатному стані цей «зоопарк» практично неможливо для наших військових підприємств, особливо враховуючи гостру залежність у поставках запасних частин російських виробників.
Тому планували поступово, по мірі розроблення сучасних варіантів модернізації Т-64БВ, відмовитися від танків Т-72 і Т-80, а в перспективі взагалі перейти на Т-84У та «Оплот-М». І ці плани поступово реалізовувалися. Так, під час капітального ремонту танків Т-64БВ у 2016–2017-х роках на них встановлювали приціли нічного бачення ТПН-1-ТПВ для всіх членів екіпажу: командира, навідника та механіка-водія, системи супутникової навігації й нові цифрові радіостанції. Крім того, розгорнули виробництво танкових стволів як калібру 120, так і 125 мм.
Повномасштабна війна (2022 - …)
Початок повномасштабного російського вторгнення призвів до серйозних втрат танків українського війська. Майже одразу постало питання про відновлення танкового парку. Оскільки танки були потрібні дуже швидко, наші західні партнери ухвалили єдине можливе тоді рішення - почати передавати танки радянського зразка, які все ще перебували на озброєнні східноєвропейських країн, що до 1991 року були в орбіті впливу СРСР.
Першою відгукнулася Польща, яка станом на кінець 2020-го року мала 358 танків Т-72М1 національного виробництва, 125 машин з яких станом на весну 2022-го були модернізовані за варіантом Т-72М1R. Достатньо швидко Варшава передала 232 танки. Крім того, передачу танків Т-72М/М1 почали Чехія та Словаччина. Також Румунія передала Україні 28 танків Т-72 ранньої експортної модифікації («без літери»).
Польський T-72M у складі ЗСУ. Фото: особистий архів М. Жирохова
Ще одним джерелом поповнення парку танків для нашої армії на той момент, як це не дивно, стала Росія. Під час відступу від Києва, Чернігова, Сум і Харкова навесні 2022-го року окупанти покинули величезну кількість своїх танків. За даними авторитетного західного джерела – сайту Oryx, команда якого збирає реальні підтвердження російських втрат - станом на початок травня 2022-го року до рук наших військових (а також тероборони та місцевих ополченців) потрапило щонайменше 207 танків Т-72/Т-80/Т-90 різних модифікацій, у тому числі 9 новітніх Т-90А.
Однак підтримувати танковий парк радянського зразка ЗСУ виявилося дуже складно – фактично в перші місяці майже знищили Харківський бронетанковий завод; постачати запасні частини з країн Заходу майже неможливо: танки Т-80 у війська цих країн та їхніх союзників не поставляли (за винятком Кіпру та Південної Кореї). Їх ніколи не виробляли за межами СРСР. Мало того, можливість виробництва багатьох агрегатів машин сімейства Т-72 у країнах-ліцензіатах була безповоротно втрачена (як двигуни в Польщі).
Тоді як із отриманням запчастин для таких танків, як Leopard 2 або M1 Abrams, проблем не було. В результаті до лютого 2023-го року склалася «танкова коаліція» західних союзників. У 2023–2024 роках, за інформацією з відкритих джерел, Україні поставили 28 Challenger 2, 40 Leopard 2A4, 22 Leopard 2A6, 10 Stridsvagn 122 (шведський варіант Leopard 2A5), 178 танків Leopard 1 та 31 M1 Abrams.
Танк Challenger-2 британського виробництва у складі ЗСУ. Без антидронового захисту, 2023 рік. Фото: Міністерство оборони України
Однак масове надходження нових танків не призвело до кардинальних змін на полі бою: починаючи з 2023-го року основним противником для танків стали FPV-дрони. А захисту від них ні танки радянського зразка, ні західного не мали. Тому доволі швидко спочатку в росіян, а потім і в нас з’явився антидроновий захист – металеві захисні решітки, які у нас називали «мангалами» (якщо вони були російськими) або «антиланцентним захистом» (якщо українськими). Були розроблені навіть стандартні варіанти. Але й цього було замало, і на фронті з'явилися «танки-черепахи» - машини, повністю зашиті бронею (причому тією, яка була під рукою). Одночасно змінилася й роль танків – їх почали використовувати виключно як штурмові гармати, а не як засіб для підтримки піхоти, яка почала пересуватися переважно на мотоциклах та баггі.
І це відбилося в структурі українського війська. Так, всі наявні танкові бригади були перетворені на окремі важкі механізовані бригади зі зменшенням загальної кількості танків у строю.
* * *
Станом на осінь 2025-го року танки на російсько-українському фронті вже не є таким фактором, який може змінити ситуацію навіть на локальному рівні. Однак росіяни продовжують «піднімати» їх із баз зберігання та виробляти нові, ми – отримувати від партнерів (з останніх прикладів – це партія австралійських «Абрамсів»), західні країни – масово закуповувати. А отже, військові аналітики все ж таки бачать їхнє місце на полі бою майбутніх війн, і, вочевидь, їх зарано списувати в утиль.
Американські «Абрамси» відразу після прибуття в Україну отримали антидроновий захист. Фото: особистий архів М. Жирохова
