За минулі два тижні (8 – 21 вересня 2025 року) матеріали щодо України залишалися в топі на шпальтах світових медіа. Зокрема, обговорювали потенційну загрозу радіаційної катастрофи у випадку ударів росії по ядерних об'єктах України. Також піднімали питання виїзду молоді 18-22 років з України внаслідок нещодавніх змін у законодавстві. Журналісти досліджували життя прифронтового Краматорська та процес ідентифікації тіл загиблих українських військових. Не оминули увагою перспективи розвитку української оборонної промисловості як альтернативи вступу до НАТО. Про ці та інші важливі матеріали читайте у нашому традиційному огляді іноземних медіа.
Небезпека радіаційної катастрофи
Про вразливість ядерних об’єктів України щодо потенційних російських повітряних ударів пише топове американське видання «The New York Times». Кожен день війни - це ризик для об'єктів, які можуть розсіювати радіоактивні матеріали. За словами чиновників, одна лабораторія поблизу фронту була уражена десятки разів – йдеться про лабораторію у Харкові, у якій міститься експериментальний пристрій під назвою «Джерело нейтронів». У ньому зберігається деяка кількість збагаченого урану, достатня для того, щоб радіоактивно забруднити більшу частину міста у разі його розсіяння.
Чим довше триває війна, тим більший ризик удару, в результаті якого можуть поширитися радіоактивні матеріали на велику площу. Деякі з ядерних об'єктів мають розширені заходи безпеки, але вони не враховують пряме влучання бомби. «Це дуже небезпечна ситуація, і нам пощастило, що поки що не сталося жодної ядерної аварії», – сказав Бруно Шарейрон, науковий радник французької Комісії з незалежних досліджень та інформації про радіоактивність.
Ризики радіаційного забруднення почали зростати з першого дня широкомасштабної війни, коли 24 лютого 2022 року російські війська увірвалися до Чорнобильської зони відчуження, здійнявши пил, насичений невеликими, але помітними слідами плутонію, ізотопів цезію та інших радіоактивних елементів, і загрожуючи ударом по ЧАЕС. У лютому 2025 року російський безпілотник пробив отвір у конструкції укриття з нержавіючої сталі над радіоактивними руїнами реактора № 4 Чорнобильської АЕС. Хоча витоку радіації не відбулося, удар порушив герметичність навколо споруди. Неодноразовим ударам піддавалася і окупована росіянами Запорізька АЕС, на диво, витоків радіації вдавалося уникнути.
Будівля Харківського фізичного інституту, де розташована лабораторія з «Джерелом нейтронів», стільки разів піддавалася російським обстрілам, що це не могло бути випадковістю. У 2022 році було уражено трансформаторну станцію, внаслідок чого будівля на місяці занурилася в темряву. Вчені покладалися на резервне опалення, щоб запобігти замерзанню охолоджувальної води та потенційному пошкодженню алюмінієвого покриття на уранових паливних стрижнях. В інших приміщеннях інституту вчені продовжують експерименти з термоядерного синтезу з радіоактивним воднем, незважаючи на щоденні атаки на Харків. Вони зібрали достатньо даних для доповіді, яку планують представити на конференції цієї осені, сказав журналістам NYT в. о. директора інституту Микола Азарєнков.
Як молодь реагує на зміни у законодавстві про виїзд
Британська інформаційна агенція BBC у своєму розлогому матеріалі вивчає реакцію представників молодого покоління українців на нещодавні зміни у законодавстві, які дозволили безперешкодний виїзд за кордон молодим чоловікам віком від 18 до 22 років. Зокрема, розповідають історію 22-річного тренера з плавання з Києва Романа Мельника, котрий готується найближчим часом виїхати до Чехії, щоб заробити грошей та втілити свою давню мрію – перетнути Атлантику. «Я почувався трохи в пастці, – каже він. - Я був готовий переїхати того дня [коли було оголошено], але мама переконала мене залишитися на деякий час, щоб я міг попрощатися з бабусею та дідусем, зі старшою сестрою, з усіма своїми друзями».
Президент Володимир Зеленський оголосив, що молодим чоловікам віком від 18 до 22 років більше не буде заборонено виїжджати. А ті, хто хоче повернутися, можуть зробити це вільно, без ризику бути затриманими на кордоні. «Якщо ми хочемо, щоб хлопці залишилися в Україні, нам дійсно потрібно, щоб вони спочатку закінчили школу тут, і щоб їхні батьки не забирали їх, – пояснив президент Зеленський невдовзі після оголошення про зміни у законодавстві. - Саме в цьому віці, в старших класах, вони втрачають зв’язок з Україною».
Ніде ця втрата зв’язку не проявляється так чітко, як в українських навчальних закладах. У шкільних коридорах зараз набагато тихіше, а розміри класів зменшуються, особливо в останній рік навчання – часто сім'ї забирають хлопців з випускного класу та відправляють за кордон безпосередньо перед досягненням 18 років, що означає - вони пропускають випускний. А от український політолог Євген Магда вважає рішення про дозвіл виїзду молоді за кордон політичним. «Я б сказав, що це спроба дати молодим людям можливість випустити пару — щоб у них була хоча б ілюзія швидкої поїздки за кордон», — каже він.
Як живе прифронтовий Краматорськ
Американське видання «The Associated Press» підготувало репортаж з центру підконтрольної Україні частини Донецької області – міста Краматорськ. На прикладах життя звичайних людей розповідають про ситуацію. Колись промислове серце України, Донеччина невпинно перетворюється на руїни. Багато мешканців бояться, що міста ніколи не відбудують, і якщо війна затягнеться, росія зрештою проковтне те, що залишиться.
На відміну від Костянтинівки, яка зараз перебуває під постійними обстрілами ворога, і у якій немає комунікацій та умов для проживання, Краматорськ все ще подає ознаки життя. Хоча кількість населення, яке до війни становило 147000 осіб, суттєво зменшилася, вулиці міста переважно цілі, тут продовжують працювати кафе та ресторани. «(Донецька) область затоптана, розірвана, перетворена на порох, – сказала Наталія Іванова, жінка за 70, яка втекла з Костянтинівки на початку вересня після того, як ракета влучила поблизу її будинку. - Він (путін) піде до кінця... Я впевнена в цьому. Я не сумніваюся, що буде зруйновано ще більше міст». Жінка мала у тому місті дві квартири і трималася місяцями, незважаючи на постійні прильоти снарядів і дзижчання роїв дронів у повітрі. Втім, вибух біля її будинку врешті підштовхнув евакуюватися.
Олена Воронкова вирішила залишити Костянтинівку та перебратися до Краматорська раніше, у травні, коли більше не могла керувати своїми двома бізнесами: салоном краси та кафе. Невдовзі після приїзду до Краматорська вона відкрила кафе - майже ідентичне тому, яке залишила. Вона сказала, що приміщення просто виглядало схожим. Відтоді кафе стало притулком для інших, хто також виїхав з Костянтинівки. «Ніхто насправді не знає, куди рухатися далі. Усі бачать, що росія не зупиняється. І саме тут починається безнадія. Ніхто більше не має напрямку. Невизначеність всюди», — каже Олена.
Проте є у Краматорську ті, хто не втрачає бадьорості. Так, 18-річна студентка Дар’я Горлова продовжує дистанційно навчатися у місцевому університеті, який переїхав до іншого регіону, і паралельно працює майстринею манікюру. Одного разу вона сподівається відкрити власний салон. Поки що вона та її хлопець застрягли в підвішеному стані, не знаючи, що робити далі. Замість того, щоб зациклюватися на майбутньому, вона попросила свого хлопця, тату-майстра, зробити їй велике татуювання на правій нозі, про що мріяла роками. «Я думаю, просто потрібно щось робити — і робити це якомога швидше», — сказала вона.
Як відбувається ідентифікація тіл загиблих військових
Британська новинна агенція «Reuters» вивчає цю проблему та розповідає про важку роботу працівників української судово-медичної експертизи. 29-річна стоматологиня з Києва Анастасія Цвєткова вже більше року розшукує свого чоловіка, 37-річного Ярослава Качемасова, який зник безвісті під Покровськом, не повернувся зі свого другого за рахунком бойового завдання. Росія не надає регулярно інформацію про полонених або загиблих, і не було жодних новин від побратимів чи Міжнародного Комітету Червоного Хреста, який іноді може відвідувати табори для військовополонених. Жінка подала зразок ДНК свого чоловіка, заповнила десятки форм, написала листи та приєдналася до груп у соціальних мережах, шукаючи інформацію. «Невизначеність була найважчою, – сказала Цвєткова журналістам «Reuters». - Ваша близька людина, з якою ви були разом день у день протягом 11 років, – в інформаційному вакуумі, ви просто нічого не знаєте».
З початку повномасштабного вторгнення росії в Україну сотні тисяч людей були вбиті або поранені з обох боків. Щонайменше 70000 українських солдатів і цивільних осіб вважаються зниклими безвісти. За останні чотири місяці до України було доставлено понад 7000 тіл, здебільшого неідентифікованих, у рефрижераторних залізничних вагонах і вантажівках. Купи білих пластикових мішків є похмурим нагадуванням про ціну найбільшої війни в Європі з часів Другої світової війни.
Журналісти поспілкувалися з вісьмома експертами, включаючи слідчих поліції, міністра внутрішніх справ, українських та міжнародних судових експертів та волонтерів, а також відвідали лабораторію судової ДНК у Києві. У самій лабораторії експерти у захисному спорядженні та одноразових комбінезонах проводять тести ДНК та зіставляють профілі зниклих безвісти осіб. Але деякі справи настільки складні, що може знадобитися до 30 спроб, щоб знайти збіг ДНК. Проте вже згадана Анастасія Цвєткова не хоче, щоб її чоловіка ідентифікували за ДНК. «...Я чекаю, поки Ярослав повернеться живим, – сказала вона. - Я щомісяця поповнюю його рахунок мобільного телефону, щоб він зберіг свій номер. Я пишу йому щодня, розповідаю, як пройшов мій день, бо коли він повернеться, там буде ціла хронологія подій, які я пережила весь цей час без нього».
Як українці та американці реагують на вбивство Ірини Заруцької
Катарський телеканал «Al Jazeera» досліджує реакцію українського та американського суспільств на жорстоке вбивство української біженки Ірини Заруцької, яке сталося 22 серпня у американському штаті Північна Кароліна. Так, 22-річна молода українка Любов, яка теж проживає у цьому штаті зі своїм американським чоловіком, каже, що не була здивована цією трагедією. Дані, зібрані урядом США, показують, що торік вбивства жінок, пов’язані з домашнім насильством, у Північній Кароліні зросли майже на 15 відсотків порівняно з 2023 роком, хоча загальний рівень злочинності знизився на 2,3 відсотка. Також Любов відзначила мовчання українських чиновників навіть після того, як вбивство стало гострою проблемою та предметом запеклих дебатів між республіканцями та демократами щодо раси та злочинності.
Неспровоковане вбивство Заруцької, яка втекла до міста Шарлотт у Північній Кароліні у 2022 році від війни, стало рушійним кличем для республіканців та їхніх аргументів щодо нібито поблажливості чиновників-демократів до меншин. Президент Дональд Трамп заявив, що кров Заруцької «на руках демократів, які відмовляються саджати поганих людей до в'язниці». Він мав на увазі підозрюваного у вбивстві - темношкірого чоловіка на ім'я Декарлос Браун-молодший, який мав психічні захворювання та попередні арешти, і провів понад п'ять років у в'язниці за пограбування.
Журналісти «Al Jazeera» роблять припущення, що українські чиновники вирішили не втручатися в суперечки та дебати, оскільки вважають інцидент внутрішньою справою Америки. Але політолог В'ячеслав Ліхачов заявив у коментарі, що в Україні «немає традиції дотримуватися двопартійного паритету та не вплутуватися у внутрішньоамериканські партійні розборки». Він передбачив, що Зеленському, можливо, доведеться зробити публічний коментар, щоб заспокоїти Трампа та прихильників MAGA. 33-річна аптекарка Ксенія Михальчук каже, що вбивство Заруцької символізує те, як Штати впродовж 11 років ставляться до України, мовчки спостерігаючи, як країна стікає кров’ю.
Про викрадення та перевиховання українських дітей росіянами
Британське видання «The Guardian» вивчає ситуацію з викраденням українських дітей російськими окупантами. Розслідування свідчить, що росія організувала розгалужену мережу з понад 200 таборів, які ведуть перевиховання, русифікацію та мілітаризацію українських дітей. Ці заклади по всій росії та в окупованій частині Україні включають табори, а також школи, військові бази, медичні заклади, релігійні місця та університети. З початку повномасштабного вторгнення у 2022 році українських дітей вивозять до цих місць та піддають програмам, що включають патріотичне виховання, бойове навчання, підготовку десантників і навіть заняття зі складання дронів для російських збройних сил.
У звіті «Вкрадені в України діти: всередині російської мережі перевиховання та мілітаризації», підготовленому Лабораторією гуманітарних досліджень Єльської школи громадського здоров'я, було виявлено, що щонайменше 130 таборів були залучені до перевиховання, зокрема, до «накачування» дітей проросійськими наративами. У звіті було виявлено, що щонайменше 39 закладів проводять програми мілітаризації, де діти віком від восьми років проходять навчання поводженню зі зброєю, змагання з метання гранат та курси тактичної медицини.
«Те, що ми маємо, — це безпрецедентна мережа закладів, спеціально побудованих та розширених з 2014 року, щоб перетворити українських дітей на росіян, — сказав Натаніель Реймонд, директор Лабораторії гуманітарних досліджень. - Це канал для перевиховання українських дітей, промивання мізків і перетворення на солдатів».
Цей звіт вперше розкриває масштаби російської мережі депортацій, що додає ваги звинуваченням у воєнних злочинах і злочинах проти людства. У ньому стверджується, що систематична депортація та мілітаризація дітей порушує Женевські конвенції та Конвенцію ООН про права дитини.
Посилення українського ВПК – можлива альтернатива вступу до НАТО
Такий висновок подає американська новинна агенція «ABC News». Західні союзники України оцінюють шанси нашої країни на вступ до НАТО як малі, тож натомість запропонували іншу стратегію – значні інвестиції до української оборонної промисловості, щоб Україна мала можливість відбивати російські атаки. Якщо стратегія спрацює, українська оборонка зрештою зможе допомогти також оснастити армії США та Європи передовими безпілотниками та іншими військовими технологіями, що розробляються в розпал війни з росією.
«Українці є світовими лідерами з точки зору технології безпілотників, – заявив на конференції в Києві Кіт Келлог, спеціальний посланник адміністрації Трампа з питань України. - Зараз ми працюємо з українцями, щоб забезпечити цей обмін технологіями безпілотників, що, на мою думку, дуже важливо». Наразі і європейці стали серйозніше ставитися до загрози з боку росії, враховуючи непевну політику другої адміністрації американського президента Д. Трампа. Зі свого боку, Україна прагне інвестицій, щоб потроїти своє виробництво зброї, стати менш залежною від західних партнерів у боротьбі з росією і стримати повторні конфлікти у майбутньому.
Окрім будь-яких приватних інвестицій і замість членства в НАТО, гарантії безпеки для України, ймовірно, будуть зосереджені на інвестуванні європейських урядів в її армію — по суті, вони платять Києву за створення власної зброї та заповнюють прогалини у виробництві за допомогою взаємовигідних спільних підприємств.
Представник лондонського Міжнародного інституту стратегічних досліджень Фаб’єн Гінц відзначає: «Україна має перевагу в тому, що має перевірені в боях системи, досить низькі виробничі витрати та має підприємства, здатні швидко виробляти ці системи». Наразі Україна використовує передові технології у виробництві FPV-дронів, а також маневрених броньованих транспортних засобів «Гюрза-1» та «Гюрза-2». «Навіть у традиційному підсекторі бронетехніки ми значно випереджаємо деякі європейські компанії», — сказав експерт оборонної промисловості з Києва Павло Верхняцький.
