Як живуть Брянська та Курська області на четвертому році повномасштабного вторгнення? Чи відчуває прикордоння РФ подих війни і що про це пишуть місцеві ЗМІ? Станом на червень 2025 року Курська і Брянська області Російської Федерації остаточно трансформувалися з “тилу” на лінію активного воєнного протистояння. Події місяця демонструють тенденцію до перетворення прикордонних російських регіонів на зону постійної воєнної напруги. Я взялася проаналізувати публікації в місцевій пропагандиській пресі за червень 2025 року і от що побачила…
Позиційна війна та безпілотники на прикордонні РФ
Чернігівщина безпосередньо межує з Брянською областю, а до Курської - лише десятки кілометрів. Саме з Брянської та Курської областей починалося вторгнення в Чернігівську область у лютому 2022 року. Сьогодні багато військових частин і складів РФ базуються саме у цих регіонах, звідти перекидають живу силу й техніку на східний і північний фронти, тож не дивно, що все частіше заголовки місцевих сайтів майорять інформацією про атаки безпілотників на Брянщині та Курщині. Ось у Брянській області системно з'являються оповіщення про так звані “хлопки” та прохання нічого не викладати у мережу.
Така ж ситуація в Курській області, там навіть підрахували збитки в агросекторі від військових дій. Хоча росіяни загалом і жителі Курської області зокрема тривалий час сприймали війну, як щось зовнішнє, вона вже не перший рік має безпосередній економічний і соціальний вплив на внутрішні регіони Росії. Особливо гостро це проявилося в аграрній Курській області. Ця область є одним із ключових постачальників зерна в центральній Росії, і збої в агросекторі можуть позначитись на зростанні цін на зернові культури, призвести до дефіциту кормів для тварин та падіння експорту. Виконувач обов'язків губернатора Курської області Олександр Хінштейн заявив, що від воєнних дій постраждало 166 агропідприємств. Загальні збитки він оцінив у 90 мільярдів рублів. Як на мене, це зовсім не мала цифра.
Через небезпеку обстрілів частина жителів прикордонних сіл Росії залишила свої будинки. Російські військові та цивільні активно почали займатися мародерством у прикордонних районах, особливо у покинутих селах. Так, 22 червня 2025 року у Суджанському районі Курської області мародери вбили, а точніше застрелили начальника військової поліції, котрий намагався їх затримати. Цей інцидент - один з прикладів наслідків анархії та мародерства, що процвітають через нестачу належного контролю в прикордонній зоні РФ. Мародери діють у групах, викрадають майно, техніку, продукти, іноді застосовують силу, а іноді - вбивають. Судячи на основі згадок у пресі, такі способи заробітку не поодинокі.
У місті Льгов, що за менш ніж 50 км від українського кордону на Курщині, на початку літа водії міських автобусів масово звільнялися. Причина - відсутність гарантій безпеки з боку місцевої адміністрації через воєнні дії. Це призвело до зупинки щонайменше трьох основних маршрутів, якими користувались тисячі місцевих жителів. Влада не змогла оперативно ані замінити персонал, ані відновити рух. У заявах до керівництва регіону місцеві жителі казали, що не мають нормального доступу ні до аптек, ні до магазинів, що погіршилося сполучення з іншими містами. Думаю, це не просто логістичний дискомфорт, а показник зростання тривоги, негативних настроїв і, можливо, ненависті до держструктур. Шкода лише, що росіяни бояться демонструвати своє невдоволення владою.
А про нашу “Павутину” - не згадують
Після огляду десятка сайтів мені здається, що російське прикордоння має всі ознаки зони бойових дій. Як би російські пропагандисти не намагались прикрити собою правду, частина інформації виходить на загал і вона доступна. На сьогодні вже фактами є: пошкодження аграрного сектору, знищення врожаїв і худоби, зупинка промислових підприємств через руйнування і відтік кадрів, підрив логістичних маршрутів, зростання витрат на відновлення та компенсацію житла.
У червні 2025 року на території Брянської області стався підрив одного з важливих транспортних мостів, що є ключовим для перевезень у прикордонному районі. За даними із відкритих джерел, цей міст був одним із основних маршрутів для постачання військових вантажів і цивільних товарів. Його руйнування суттєво ускладнює мобільність військових сил РФ. Традиційно звинувачують у цьому українську сторону.
Російська пропаганда у червні 2025 року активно звинувачувала Україну в обстрілах, диверсіях і терористичних актах, серед останніх пропагандисти згадали теракт у “Крокусі”. Як не дивно, вони знову вирішили знати у цій історії українській слід. Нібито зброю, гроші й необхідне для реалізації вбивства у торговому центрі було передано з України. І виконавці теракту мали тікати саме до України.
Цікаво, що про операцію СБУ “Павутина” у червні 2025 року російські пропагандисти не писали. Це вже не вперше інформаційне поле росіян залишає поза увагою такі важливі події. Ключові цілі їх інформаційної кампанії - формування образу українців як «злого ворога», що допомагає виправдати військові дії РФ і посилити патріотичний підйом серед населення. Вони створюють у суспільстві атмосферу загроз, бо вся країна має бути єдиною. На це направлені і всі заяви російського диктатора Путіна.
Путін і його заяви
У червні 2025 року Путін зробив низку гучних заяв щодо України, які викликали резонанс як у самих росіян, так і на міжнародній арені. Традиційно диктатор говорив по готовність до перемир’я, але за умови, що Україна відмовиться від претензій щодо окупованих територій. Саме після цих заяв посилились удари по українських містах. І дитині зрозуміло, що всі заяви, які робить Владімір Путін, направлені на внутрішнього споживача. Наприклад, під час економічного форуму у Санкт-Петербурзі Путін знову повторив свою тезу про один народ, що нібито українці та росіяни - єдиний народ. Ця риторика російського президента звучить в інформаційному просторі РФ з 2000-х років, але з початком широкомасштабного вторгнення вона набула агресивного присмаку.
На мою думку, ця заява має декілька цілей, одна із головних - делегітимізація української держави. Ці слова мають ставити під сумнів факт існування української нації. Це ідеологічне підґрунтя для агресії проти нас. Інша не менш важлива ціль - виправдання окупації українських земель, бо ж українці - частина російського народу, яку треба повернути. Це маніпуляція і, звичайно, “підкидання дров” у багаття внутрішньої російської мобілізації. Саме цю “пісеньку” про захист братнього народу українці чують від російських солдатів, які потрапляють у полон і потім розповідають про свої мотиви перебування тут.
Минулого місяця російський диктатор двічі згадував про українське прикордоння, зокрема, про місто Суми. Путін говорив про регіон в контексті активних бойових дій, створення там буферної зони та про можливе захоплення Сум.
У своїй заяві диктатор стверджує, що Сумщина - це нібито джерело загрози для Курської області, він намагається виправдати російську агресію. Заяви ж про буферну зону чи санітарну, як це називає російський президент, є частиною гібридної інформаційної війни, щоб виправдати нову хвилю ескалації на цьому напрямку. На жаль, російські пропагандисти мають успіхи у промиванні мізків своїм співгромадянам. Це добре видно по росту довіри Путіну. За цифрами, які вказали у рейтингу довіри президенту РФ, виявилось, що аж 81% росіян довіряє Путіну, а ще взимку ця цифра була на 3% меншою.
Звичайно, зрозуміло, що ці цифри можуть мати ознаки маніпуляцій, репресій чи контролю над інформацією. Проте рівень і кількість російських військових, котрі готові йти на війну з Україною, на жаль, не зменшується. Тож ми бачимо, що пропаганда працює на повну і не зменшує кількість обертів.
