Квітень став місяцем несподіваних заяв про перемир’я від росіян. Ще 12-го квітня вуса Пескова заявляли про роздуми кремля щодо 30-ти денного перемир’я. Тоді вони, начебто, чекали результатів переговорів у Саудівській Аравії. Наступного дня, 13 квітня, радник російського диктатора Ушаков заявив, що Москва не зацікавлена у короткостроковому перемир’ї та вважає такі кроки імітацією мирних дій. Не пройшло і тижня від цієї заяви, як сам очільник кремля вийшов у медійний простір. 19 квітня Путін оголосив про так зване “Великоднє перемир'я”.
Атака дронів, робота артилерії – перемирʼя від Путіна
Тривати так зване перемир’я мало з 18:00 19 квітня до 00:00 21 квітня за московським часом. Однак уже в день початку “перемир'я” російські війська атакували Україну дронами. Президент України Володимир Зеленський назвав це черговою спробою росії зіграти на довірі та людських життях.
Перемир’я так і не настало. На деяких ділянках фронту дійсно стало тихійше, проте повністю російська зброя не замовкла. За повідомленням Володимира Зеленського, впродовж доби між 18:00 та 00:00 19-20 квітня відповідно відбулося 387 обстрілів і 19 штурмових дій російської армії. 290 разів росіяни застосовували безпілотники. Позиція Кремля свідчить про небажання досягати короткострокових домовленостей без конкретних гарантій, а оголошене "великоднє перемир'я" було порушене вже в перший день. Традиційно наступного дня Путін підбив підсумки так званого “Великоднього перемир’я” і традиційно звинуватив Україну в порушенні домовленостей.
Як на мене, ця продумана стратегія диктатора Путіна має не одну задачу. Перш за все це, пропаганда для внутрішнього споживача. Диктатор продовжує ліпити з себе образ гуманного лідера, який рятує людські життя, хоче миру та тому подібне. Російські пропагандисти мали чудовий інформаційний привід ще раз написати, що саме Росія хоче миру, а Україна його не надає. Ось на пропагандистському ресурсі “Лента.ру” якраз авторка пише, що перемир'я могло би зберігатися ще довше, аж до 9 травня, в що я зовсім не вірю. Головне - “влити” це у голови російських споживачів інформаційного сміття.
По-друге, часткове затишшя на фронті допомогло росіянам виграти час. Ні для кого не секрет: навіть година тиші на нулі може дати фору. Тож, скоріше за все, ворогу вдалося відтягнути побиту техніку, підвезти боєприпаси та провізію, відвести поранених. Крім того, Путін прагне показати Заходу, що саме Росія готова до переговорів. Це гра для розколу західних союзників та України.
Великдень - символ миру та відродження. Думаю, ні для кого не секрет, що Кремль тісно пов’язаний з РПЦ і використовує релігійні дати для емоційного маніпулювання. Це спосіб надавити на релігійні почуття людей по обидва боки фронту.
Водночас сам російський патріарх Кіріл не приховував ставлення до цієї кривавої війни. Ше у 2022 році під час проповіді він заявив, що війна між Росією та Україною є “священною війною” і той, хто в ній бере участь і загине, потрапить до раю.
Путін використовує перемир’я не як крок до миру, а як інструмент війни для інформаційної гри, стратегічної передишки та впливу на міжнародну думку.
Атаки на українські міста
13 квітня 2025 року російські війська завдали одного з наймасштабніших ракетних ударів по цивільному населенню України за останні роки, атакувавши центр міста Суми. Атака сталася вранці, близько 10:20, у Вербну неділю, коли багато сумян перебували на вулицях міста. По цивільних застосували тактику подвійного удару. Перший влучив у багатолюдне перехрестя, а другий відбувся за кілька хвилин, коли на місце трагедії прибули рятувальники та медики. Загинули щонайменше 36 осіб, серед яких двоє дітей, більше 120 отримали поранення. Очільник Кремля особисто прокоментував цей безжалісний військовий злочин. Путін заяв, що цей удар був відплатою за Курську область, що такі атаки на цивільні міста цілком виправдані.
У ніч на 24 квітня 2025 року Росія здійснила одну з наймасштабніших атак на Київ за весь час повномасштабної війни. Росіяни застосували тактику комбінованого удару. По столиці гатили балістичними та крилатими ракетами, безпілотниками. Загинуло 13 людей, серед яких - 17-ти річний підліток. 90 киян отримали поранення. Внаслідок атаки було пошкоджено понад 50 об'єктів інфраструктури, як-от: житлові будинки, освітні заклади, магазини, громадський транспорт. Звичайно, росіяни не згадали про загиблих цивільних, знищені домівки простих жителів. Єдине, що заголовки того дня майоріли величчю цієї справи - жорстокої атаки, воєнкори пишалися, що це один з найбільших ракетних і шахедних ударів по столиці України.
До речі, під час вивчення цих військових злочинів у російській пресі мене максимально здивувала мітка про новини з України, які на деяких сайтах позначені як “колишнє СРСР”. У мене питання до редакторів: ви серйозно!? Цієї недоімперії вже 34 роки не існує. Хоча чого дивуватися? Вся їх пропаганда будується на уламках Радянського Союзу. От, наприклад, ідеолог рашизму Дугін продовжує публікувати свої хворі роздуми на тему України. Саме в квітні я зустріла одну з цих публікацій. Він культивує думку, що українці - це росіяни, які просто “відбили” від так званого вірного шляху, тож нас необхідно до нього повернути. Дугін заявляє, що Росія не воює з українцями, а просто намагається повернути їх у так зване правильне русло. Людські жертви, вочевидь, для нього нічого не варті.
Його філософія закликає до відновлення впливу Росії на території України, Білорусі та Казахстана. Він бачить Україну не як окрему державу, а як "ключ до континентальної імперії". Хоча Дугін публічно заперечує, що він фашист, його система поглядів і цінностей має всі ознаки цієї ідеології, яку вже зараз називають рашиською.
Путін боїться вийти на Червону площу у Москві?
Вдруге за квітень російський лідер оголошує так зване перемир’я. Цього разу періодом “перемир’я” Путін визначив проміжок з 8 до 10 травня, що приурочене 80-річчю так званого Дня Перемоги. За заявою Кремля, якщо Україна його дотримається, росіяни будуть готові говорити про вирішення “української кризи” - це так вони називають вторгнення у суверенну державу, вбивства тисяч цивільних, знищення будинків, інфраструктури, нічні атаки на міста та села. Можна довго продовжувати цей список, але те, що це схоже на пастку для України, - факт.
Як на мене, перемир’я на 9 травня - це не шанс на мир, а інструмент війни в руках Росії. Вона не залишає своїх хворих фантазій забрати якомога більше української землі та продовжує залучати у цю криваву війну іноземних військових. У квітні росіяни озвучили кількість північнокорейських солдатів, які воювали на їх боці. Це 15 тисяч військових, і майже 5 тисяч із них загинули чи були поранені. Спікери розповідать про вмотивованість корейців у цій війні.
Ймовірно, перемир’я 8-10 травня - це передусім "щит" для Путіна, щоб він спокійно вийшов на Красну площу, виголосив чергову промову та зафільмував парад для новин на пропагандиське ТБ. Навряд чи це - крок до миру. Воно більше схоже на театральну паузу для диктатора, якому потрібно зберегти обличчя перед своїм народом і світом.
