Російсько-українська війна, особливо після російського широкомасштабного вторгнення в лютому 2022 року, стала першим масштабним бойовим дебютом для безпілотних систем. Причому за час війни використовувались безпілотні апарати як наземного, так і морського й особливо повітряного базування. Саме безпілотні літальні апарати отримали найбільше розповсюдження на полі бою. Зараз без них військові не проводять жодної операції, а в якийсь момент вони стали і основним ударним засобом. Чи насправді ударні дрони настільки ефективні та чи змінюється з часом тактика їх використання?
Кілька слів з теорії
Всі наявні в армії безпілотники розподіляються за декільком показникам – перш за все, за сферою використання. Найбільш розповсюджені – апарати полю бою – тактичні, які в свою чергу залежно від дальності використання поділяються на мікро (до 5 км), міні (5-25 км) та малі (понад 25 км). Крім того, є розділення за функціями: нині у розпорядженні військових є як розвідувальні апарати, так й умовно дрони-бомбардувальники (як правило, це ті самі розвідувальні апарати, але з системами скиду боєприпасів) і дрони-камікадзе.
Більшість дронів – цивільні китайського виробництва
Хоча зараз у військах величезна кількість апаратів різного типу, включаючи квадрокоптери та літакового типу, основну частину апаратів на полі бою складають цивільні дрони китайського виробництва (звісно, перепрошиті для військового використання). Такі дрони широкодоступні та досить дешеві. Вони мають систему керування за допомогою GPS і камери високої роздільної здатності, дистанційно керуються за допомогою смартфонів або контролерів, які передають відео в режимі реального часу.
Більшість комерційних дронів — це квадрокоптери, які в цивільному житті використовують у сільському господарстві, фотографи - для зйомок, а також для розважальних перегонів. Оскільки їх продають користувачам-аматорам, ними, як правило, відносно легко керувати.
Недоліком цих систем є те, що вони зазвичай можуть триматися в повітрі досить обмежений час і мають мале корисне навантаження. Поширеними прикладами багаторазових комерційних дронів, які використовують українські військові, є квадрокоптери DJI Mavic 3, DJI Matrice і Autel EVO II.
Безпілотник таки має свого «зовнішнього пілота»
Із самого початку широкомасштабного вторгнення ентузіасти в українському війську розпочали експерименти з цивільним апаратами. І в якийсь момент швидкісні дрони, які використовували для розваг, почали стихійно переобладнувати на дрони-камікадзе. Їхньою характерною особливістю було використання системи управління з функцією «вид від першої особи» (англійською абревіатура FPV означає — First Person View). Фактично, це передавання відео з камери, що встановлена в передній частині, в реальному часі на спеціальні окуляри. Таким чином, оператор керує безпілотником за допомогою пульта так, ніби він сидить у середині самого безпілотника як пілот у справжньому літаку (тому такого оператора найчастіше називають «зовнішнім пілотом»).
Щоправда, підготовка такого пілота доволі специфічна, адже оператору доводиться вручну керувати всіма процесами польоту на швидкості понад 100 км/год і більше.
Особливості такого апарату - це відсутність автопілота та керування за GPS, що значно здешевлює конструкцію — так, найкращі моделі заводського виготовлення коштують удвічі дешевше за звичний цивільний квадрокоптер Mavic.
Дуже швидко виявилося, що такі пристосовані дрони можуть нести бойову частину різних типів і різної ваги (зазвичай це просто реактивна граната від РПГ-7), уражати ворожу техніку на дистанціях до 10 км і більше.
Основа для FPV-дрона, який збирають волонтери вдома. Фото: Суспільне-Чернігів
FPV-дрони використовують як камікадзе, а також для скидів боєприпасів на противника. У навчених руках FPV дрони-камікадзе виявилися високоточною зброєю, що здатна вражати різну броньовану техніку (декількома дронами можна навіть знищити танк) і знищувати особовий склад ворога.
Ударні дрони та їх ефективність
Однак на початку бойових дій ставлення до цих апаратів було, м’яко кажучи, скептичним. Ось як про це згадував в інтерв’ю солдат, кандидат історичних наук Дмитро Черновол.
FPV дрони у хлопців, які прийшли воювати зі своїми апаратами, були вже на початку війни. У 2022 році їх було вкрай мало, ми на них дивились, як на іграшку. Для розвідки вони були непридатні, скид на них не причепиш, одним словом — забавка. Ніхто не здогадувався, що ці дрони стануть смертельною зброєю для противника. Хлопці, які принесли їх із собою у війська, до війни займались Drone racing — такий вид спорту, перегони дронів. Як дрони-камікадзе хлопці їх не розглядали, їм було шкода апарати, які вони склали своїми руками. Потрібно зазначити, що ці дрони і до війни були переважно ручної власної збірки.
Певний час (влітку – восени 2024 року) FPV дрони навіть вважали замінником артилерійської підтримки – це був період, коли Конгрес блокував черговий пакет допомоги від США. Але чи насправді ці дрони-камікадзе настільки ефективні?
Ось що на питання щодо ефективності FPV-дронів у порівнянні зі скидами відповів один з досвідчених дроноводів у спілкуванні з автором:
FPV більш вразливе до ребів [РЕБ – засоби радіоелектронної боротьби – Авт.], перепадів висот чи якихось інших перешкод. А скид можна робити і на ста метрах (залежить від навичок пілота). Ну й як мінімум дорожче, ніж два ВОГа [ВОГ - гранатометний постріл калібру 30 мм – Авт.]. За один виліт я несу два боєприпаси, і якщо не вбʼю одразу, то як мінімум поранення нанесу, і в такому випадку він - вже не воїн (хоч і були випадки, коли вони йшли на штурм на костилях). При тому, щоб кацапа завалити, я витрачаю не менше ніж чотири ВОГи.
Підтверджує стабільний попит і наразі незамінність FPV дронів і чернігівський волонтер, голова чернігівського «Обʼєднання добровольців «Бо можемо» Андрій Галюга, який робить постійні збори на дрони.
Технології не стоять на місці, є дрони з керуванням на оптоволокні, є дрони з машинним зором, є багато чого, але всі нові технології зазвичай достатньо дорогі через вартість компонентів. А потреби у військових залишаються сталими, тому FPV дрони продовжують бути найбільш затребуваними. «Сімка», «вісімка», «десятка» (розмір в дюймах – ред.) – це ті пташки, які треба постійно, - розповідає волонтер. - Ясна річ, що це зброя, і навіть враховуючи вмілість оператора й активну роботу засобів РЕБ противника, розхід цих дронів досить великий. Часто буває так, що спочатку йде застосування, наприклад, дронів з оптоволокном по засобах РЕБ противника, а потім вже підключається лавина звичайних «ефпівішок» (FPV-дронів) і робить свою справу. Тому потреба у FPV дронах по факту не зменшується, оскільки вони залишаються найпростішим, найнадійнішим і найдешевшим засобом ураження.
І ще декілька слів про ефективність в цілому. Вочевидь, нині використання FPV дронів, а також денних і нічних бомбардувальників є найбільш розкрученим медійно – більшість уражень ворожої бронетехніки, які ми бачимо в Інтернеті, відбуваються саме цією зброєю. Тому складається враження, що саме дрони і є основним засобом ураження цілей противника на полі бою.
З іншого боку, детальна статистика співвідношення нанесених втрат між видами озброєння відсутня у вільному доступі, хоча на рівні Генерального штабу, гадаю, якісь цифри таки є. Тому навряд чи наявні в мережі матеріали можуть бути об'єктивними.
І саме про це говорять і дроноводи (або «зовнішні пілоти») з фронту. Так, Дмитро Путята, який воює у складі однієї з бригад морської піхоти на Курщині, пише:
Сьогодні нас атакували 9 БМД-2/4М. Лише двом з них вдалося відступити. За допомогою мін моя рота зупинила 2 БМД-2 і 1 БМД-4М (після чого вони були знищені FPV дронами). Решта колони була зупинена/знищена ПТРК. Тільки після цього почали працювати FPV.
Тобто відсоток техніки, знищеної саме ударами дронів-камікадзе, не такий вже й великий.
Інший пілот Богдан Дмитрук побічно підтверджує такі висновки:
Вперше брали участь у відбитті механізованого масованого штурму. Оскільки ми знаходимось у підпорядкуванні однієї з найсильніших бригад, техніку роз’їбали дуже швидко. Цікаво подивитися було би якусь статистику, що саме зупиняло і знищувало техніку в цифрах: мінування, ПТУРи, ФПВ, скиди, арта, міномети тощо.
На жаль, об’єктивно такі цифри вивести буде дуже складно, бо коли починається такий наступ і ще й по різним напрямкам, то лупашево усіліваєтся до такого ступеня, що важко визначити, від чого воно вибухає і горить. З мінусів, що спостерігав: з одної сторони зупинена техніка, але ще не згорівша, хоча видно, що вона точно вже не поїде, з іншої - десятки кацапів в одному місці, десятки кацапів в іншому, які повискакували з цієї техніки і дезорієнтовані. На жаль, в пріоритеті в деяких екіпажів фпв і скидачів - добити техніку, щоб записати саме собі враження конкретно цього танка чи бехи.
Підсумовуючи, потрібно сказати, що FPV – безумовно, ефективний інструмент ведення війни, який має свої обмеження, плюси та мінуси, і задля досягнення найкращих результатів це необхідно грамотно комбінувати.
Росіяни заявили, що використовують дрони з ШІ
Розвиток засобів радіоелектронної боротьби потребує постійної модернізації дронів. І тут потрібно сказати, що, на жаль, за наявності великої кількості виробників і розробників безпілотної авіації поки що ми йдемо тільки слідом за росіянами, котрі мають змогу скоріше масштабувати вдалі інновації.
Яскравий приклад – дрони на оптоволоконному управлінні. Фактично це FPV дрон, у якого сигнали керування, телеметрія та відео-сигнал передаються за допомогою кабелю оптоволокна. Ці дрони не вразливі до ураження РЕБом, яке здатне перехоплювати або порушувати зв’язок між оператором і безпілотником.
Вперше такі апарати протестували українські розробники ще у 2022 році, однак тоді у військових виникли сумніви щодо їх життєздатності в бойових умовах, тому до серійного виробництво справа не дійшла. Зате в 2024 році цю ідею реалізували росіяни, які спочатку відпрацювали використання на полі бою (перша поява апарату «Князь Вандал Новгородський» 13 серпня на Курщині), а в листопаді запустили серійне виробництво.
І тільки після цього дрони на оптоволокні стали виготовляти в Україні. Так, відомо про кілька вдалих серійних конструкцій – «Бандерик-Стрічка», «Хижак REBOFF» та інші. Але проблема в тому, що росіяни використовують цю зброю сотнями одиниць у той час, як дрони українського виробництва поки що не стали масовими. Наразі військові переробляють FVP дрони, які постачає держава, самостійно. І найбільш відомий у цьому напрямку досвід бійців бригади безпілотних систем «Птахи Мадяра». Так, у січні 2025 року вони заявили, що створили оптоволоконний дрон з рекордною дальністю польоту понад 41 км.
На жаль, приблизно така ж ситуація з іншим перспективним напрямком – дронами зі штучним інтелектом і системою донаведення. Їх використання дозволяє вже після того, як оператор захопить ціль, самостійно супроводжувати її, як би ціль не маневрувала.
Хоча українські стартапи розробили FPV дрони з автоматичним наведенням ще навесні 2024 року (Buntar Aerospace та AI Autonomix в рамках кластеру Brave1), росіянам (за допомогою китайських розробок) вдалося першими масштабувати їх виробництво. Буквально на днях росіяни заявили, що у військо прийшли перші три тисячі дронів-камікадзе «Мікроб» зі штучним інтелектом. За словами росіян, цей дрон може літати з великими швидкостями та перевантаженнями. Серед головних особливостей «Мікроба» – модульний принцип. Також відомо, що цей дрон можна обладнати різними приладами в залежності від ситуації.
* * *
Підбиваючи проміжні підсумки, можна говорити про те, що ні ми, ні росіяни за ефективністю та кількістю дронів на полі бою зараз не маємо суттєвої переваги. Будь-яка технологічна перевага працює дуже невеликий проміжок часу. Тобто змагання меча та щита, яке розпочалося з початком військової історії людства, продовжується…
