
Після початку масштабного російського вторгнення 24 лютого 2022 року територія республіки білорусь (РБ) стала плацдармом для наступу російської армії, звідти аж до кінця 2022 року випускали ракети та дрони-камікадзе. І зараз час від часу військові навчання викликають певне збурення в українському суспільстві – перш за все у північних областях, до яких належить і Чернігівська. Не без допомоги російського ІПСО просувається думка, що білоруська армія може бути безпосередньо задіяна в бойових діях в Україні.
Аби зрозуміти, яка саме небезпека принаймні теоретично може нам загрожувати (адже тиск путіна на лукашенка постійно зростає), варто розібратися з наявною інформацією про білоруські збройні сили з їхніми наступальними можливостями.
Радянський спадок білорусі – склади техніки та боєприпасів
Після розпаду Радянського Союзу новій державі – республіці білорусь – дісталася одна з найбільш мілітаризованих територій колишньої червоної імперії. І це зрозуміло, адже за радянською військовою доктриною дислоковані тут частини були резервом для угруповання у Східній Європі, що мало стати ударним для прориву оборони НАТО в Західній Німеччині. Саме тому частинам біля західних кордонів СРСР передавали найсучасніше озброєння, а безпосередньо на території Білоруської РСР створювали грандіозні склади боєприпасів і військової амуніції. Крім того, сюди після 1989 року і розпаду Варшавського договору почали виводити частини зі Східної Європи.

Як і Україна та Казахстан, республіка білорусь отримала в спадок і ядерну зброю – так, станом на 1991 рік країна мала шостий за величиною ядерний потенціал у світі, у тому числі чверть міжконтинентальних балістичних ракетних комплексів «Тополь». Звісно, все це росіяни дуже швидко повернули - 27 листопада 1996 року з білорусі до росії відправили останній ешелон з «Тополями».
Усю свою «незалежну історію» білоруська влада наголошувала, що «мы, беларусы — мірныя людзі» (перший рядок державного гімну зразка 1994 року) та що їхня армія «ніколи нікому не загрожувала, не загрожує і загрожувати не збирається». Частково це правда: можливості білоруської армії ніколи не були достатніми для ведення самостійних загальновійськових бойових дій.
Однак після сфальшованих виборів 2020 року та, особливо, після російського широкомасштабного вторгнення 2022 року риторика мінської хунти кардинально змінилася. Її проявом стала, зокрема, фраза з мемів «А я сейчас вам покажу, откуда на беларусь готовилось нападение» - лукашенко таким чином виправдовував «спеціальну військову операцію» проти України.
Інтеграція з росією у військовій сфері поглиблюється
Інтеграція білорусі з росією після 2020 року зросла і продовжує поглиблюватись у різних галузях. Передусім, у військовій сфері. Станом на 2025 рік російські збройні сили мають у своєму розпорядженні два військові об’єкти в Білорусі – це 474-та окрема радіотехнічна частина в Ганцевичах, яка відповідає за функціонування РЛС раннього виявлення класу «Волга», та 43-й комунікаційний центр ВМФ РФ «Вілейка», що відповідає за зв’язок з російськими підводними човнами у північній Атлантиці.
Крім того, в березні 2023 року очільник російської федерації путін заявив, що Росія розмістить тактичну ядерну зброю на території республіки білорусь.

В рамках цього нібито були підготовлені місця для її зберігання, а білорусі передали ракетний комплекс «Искандер», який може використовувати ядерну бойову частину. Сам лукашенко раніше заявляв, що ряд літаків білоруських повітряних сил переобладнали, і вони можуть нести ядерні ракети (фактично мова може йти про авіабомби). Наскільки ці дані відповідають дійсності, сказати важко, але у будь-якому випадку тактична ядерна зброя знаходиться під контролем російських військових і для цього сформована окрема військова база.
Власне, сама білоруська армія нині є лише тінню колишньої радянської величі. Основна маса техніки, як і раніше, радянського походження (причому в немодернізованому варіанті). Все, що вдалося зробити білорусам, – самостійно модернізувати частину зенітно-ракетних комплексів і танків.
Модернізація залізничної мережі для покращення логістики
Однак є ще один важливий аспект у розрізі можливого протистояння з Україною. У 2016 році білорусь та росія підписали угоду про «спільну технічну підтримку регіонального угруповання військ російської федерації та республіки білорусь», де прописані всі аспекти використання росією в разі конфлікту білоруських баз зберігання та залізниці. І починаючи з цього моменту росіяни стали розміщувати на білоруських базах своє озброєння та боєприпаси з резервів армії рф.
Вочевидь, і росіяни, і білоруси усвідомлювали, що в разі конфлікту з НАТО (цілком можливо, вже тоді було розуміння і майбутньої війни з Україною) швидкість мобілізації та стратегічна передислокація будуть ключовими чинниками.

Для збільшення швидкості пересування логістичних потоків міністерства оборони білорусі та росії доклали зусиль щодо модернізації білоруської залізничної мережі. Так, мінськ взяв на себе зобов’язання модернізувати свою залізницю, щоб збільшити середню швидкість пасажирських та вантажних поїздів. За останні роки модернізовували близько 180-190 км залізничних колій на рік. Так, лише у 2020 році було відремонтовано близько 260 км колій та 239 стрілочних переводів.
У результаті досягли збільшення швидкості поїздів; так, поїзди з Орші (40 км від кордону з росією) до мінська тепер можуть їхати на швидкості 140 км/год, а від мінська до Барановичів – 120 км/год. Електрифікація все ще перебуває на відносно низькому рівні (близько 25%), однак, як показав досвід російсько-української війни, лінії електропередач можуть бути пошкоджені, а тепловози дозволяють продовжувати вантажоперевезення. Все це значно підвищує здатність росії розгортати війська в білорусі, а звідти, якщо буде потрібно, далі на захід чи північ.
Армія білорусі розвивається за російськими лекалами
Якщо розглядати більш детально структуру білоруських збройних сил, то цілком очевидно, що організаційно та доктринально вони повністю вписані в російські структури. Так, з моменту створення й досі генеральний штаб ЗС білорусі залишається під командуванням генералів, які або раніше служили в радянській армії, або закінчили військові академії росії. Із цього варто зробити висновок: на оперативно-стратегічному рівні немає жодної білоруської військової думки, і армія республіки білорусь розвивається за російськими лекалами. Так, у білоруській армії відсутній такий важливий елемент бойового управління, як командування сухопутних військ, яке було скорочене у 2011 році та замінене на управління бойової підготовки та територіальної оборони.
Уся дислокація білоруських збройних сил аж до лютого 2022 року була спрямована виключно навпроти західних та північних кордонів. Кордон із росією взагалі не був прикритий, втім, небагато сил було і навпроти України. Існували лише два оперативні командування – Північно-Західне та Західне, і лише у травні 2022 року з’явилося Південне.
Проте загалом сил навіть для проведення оборонних операцій у білорусів немає. Наприклад, фронт проти Литви та Латвії прикриває одна механізована бригада та дві артилерійські, що для 200 км фронту дуже і дуже мало. Тут варто нагадати, що навіть за російськими настановами мотострілецька чи танкова бригада діє на фронті шириною 6 км та глибиною 10-15 км.

Що стосується озброєння, то це танки Т-72, БМП-2, самохідні гаубиці 2С1 «Гвоздика» та 2С3 «Акація», а також реактивна система залпового вогню БМ-21 «Град». За даними з російських ЗМІ, в білорусі було загалом 376 РСЗВ, з них більшість саме БМ-21. Частина з них модифіковані у версію «БелГрад» на шасі вітчизняних МАЗів.
Приблизно така ж ситуація і на умовному польському напрямку. При цьому слід відзначити досить велику кількість артилерії. Так, 111-та артилерійська бригада в Бресті озброєна 152-мм буксированими гаубицями 2А65 «Мста-Б», 152-мм САУ 2С5 «Гіацинт-С» та 220-мм РСЗВ БМ-21 «Град».
До травня 2022 року білоруський кордон з Україною був повністю незахищеним, тільки з кінця року почалося перебазування зі складу інших оперативних командувань – зважаючи на все, без формування нових частин. Таким чином, Північно-Західне командування та Західне оперативні командування ЗС республіки білорусь разом можуть розгорнути чотири танкові та сім механізованих батальйонів, всього близько 240 танків Т-72Б і близько 560 БМП-1/БМП-2.
Тож білоруські збройні сили не готові до наступальних дій без мобілізації. Так, тільки щоб укомплектувати існуючі підрозділи, їм необхідно близько 12 тисяч військовослужбовців. При цьому формування нових підрозділів, схоже, не має становити проблему для генерального штабу, оскільки наявних складських запасів більш ніж достатньо. Але це тільки на папері: фактично починаючи з 2022 року білоруси масово передавали росіянам з баз зберігання як зброю, так і боєприпаси. Причому їх об’єми невідомі, але за повідомленнями білоруських опозиційних медіа, доволі великі.
Спецназ та сили спеціальних операцій
І ще – крім частин Північно-Західного та Західного оперативних командувань, в ЗС білорусі є кілька підрозділів, які підпорядковуються безпосередньо генеральному штабу – оперативний резерв. Це, насамперед, три артилерійські бригади в Осиповичах: 465-та ракетна (ракетні комплекси «Точка-У»), 336-та реактивна артилерійська (шість 301-мм РСЗВ Б-200/Б-300 «Полонез») та 51-ша артилерійська (220-мм РСЗВ БМ-30 «Смерч»). Сюди ж варто віднести й інші частини, як-от: радіотехнічна бригада спеціального призначення (Воложин), 255-й радіотехнічний полк спеціального призначення (Новогрудок ) і 228-й полк РЕБ (Полоцьк). Захищений зв’язок забезпечують 85-та та 127-ма (Барановичі) та 86-та (Колодищі) бригади зв’язку.
Крім того, у підпорядкуванні білоруського генштабу є 8-ма бригада РХБЗ (Старі Дороги), 2-га та 188-ма інженерні бригади (у Соснах та Могильові), а також 30-та залізнична бригада (Слуцьк) та 65-та автомобільна бригада (Жодіно).

Важливим елементом боєздатності білоруси вважають наявність у себе сил спеціальних операцій (ССО), до яких, окрім частин спецпризначення, входять і аеромобільні підрозділи. Командування сил спеціальних операцій розміщується в Калодзищах, на північний схід від мінська. По суті, ССО РБ є єдиними підрозділами високої готовності, однак це всього три бригади з чисельністю близько 6-7 тисяч осіб.
38-ма десантно-штурмова бригада базується в Бресті і складається з двох штурмових батальйонів на БТР-80 і одного артилерійського дивізіону з 120-мм мінометами 2Б23 «Нона-М1» та 122-мм гаубицями Д-30.
103-тя окрема повітряно-десантна бригада (Вітебськ) складається з трьох батальйонів на БТР-70 та БТР-80. Решта структури аналогічна 38-й десантно-штурмовій бригаді. За білоруськими мірками, це найпідготовленіший підрозділ, бо свого часу готувався для участі у миротворчих операціях під егідою ООН, для чого частина бійців пройшли підготовку з 42-м британським «командос» Королівської морської піхоти.
І нарешті, 5-та бригада спеціального призначення (спецназу), дислокована в місті Мар’їна Гірка, призначена для проведення диверсійних операцій в тилу противника. Структура бригади незрозуміла, оскільки у відкритих джерелах інформації обмаль. Особовий склад цієї бригади було залучено до розгону протестувальників у мінську після президентських виборів 2020 року.
ППО - про повне охоплення повітряного простору країни не йдеться
Основою протиповітряної оборони Білорусі є ЗРК С-300, розгорнуті біля стратегічно важливих об’єктів країни. 1-й полк ППО має на озброєнні два дивізіони С-300ПС (12 пускових установок) і базується в Лабні, на захід від Гродно, за 10 км від кордону з Польщею і 20 км від Литви. Його завданням є ППО Гродно, Ліди та взагалі північно-західних областей країни. Він також контролює повітряний простір над північно-східною Польщею (включаючи Сувальський коридор) та південь Литви.
115-й полк ППО перебуває у Бресті, прикриває південні та південно-західні області білорусі та контролює східну Польщу і північний захід України. Це теж два дивізіони і теж 12 ЗРК С-300ПС. Крім того, у грудні 2022 року у місті Лунинець, що неподалік від Рівненської області України, був сформований новий зенітно-ракетний полк, на озброєння якого надійшли комплекси С-400, поставлені з рф.
377-й полк ППО у Полоцьку відповідає за підходи з півдня Латвії та сходу Литви. Станом на середину 2020 року всі три полки разом – це сім батарей, близько 42 пускових установок. Крім того, вісім зенітно-ракетних комплексів розгорнуті навколо мінська – чотири з С-300ПС та чотири із ЗРК С-300ПТ.
Загалом повітряний простір білорусі охороняють біля 120 ракетних пускових установок. Однак, незважаючи на таку кількість, говорити про повне охоплення повітряного простору країни не доводиться: фактично немає об’єктів ППО біля кордону з Литвою, а відстані між Гродно та Полоцьком, і Гродно та Брестом надто великі для покриття С-300.
Окрім того, є й армійська система: так, об’єкти в Борисові знаходяться під захистом 740-го полку ППО – це три дивізіони ЗРК «Оса-АКМ» ближньої дії. Цими ж ЗРК прикрито Бобруйськ. А ось у Барановичах для прикриття авіабази розгорнуто 120-ту бригаду ППО (12 пускових установок) з більш сучасними ЗРК 9К332МК «Тор-М2К». Вони ж прикривають Островецьку АЕС у складі 1146-го полку ППО.
Слід сказати, що на даний момент більшість засобів ППО білоруські військові стягнули на українське прикордоння. По-перше, випадків порушення повітряного простору російськими дронами під час атак України з кожним місяцем стає все більше. По-друге, режим лукашенка не виключає український превентивний дроновий удар по стратегічних об’єктах (перш за все, мова йде про Мозирський нафтопереробний завод).
А що з повітряним флотом?
Військово-повітряні сили мають застарілу авіатехніку і як наслідок дуже посередні можливості. ВПС РБ базуються на трьох основних авіабазах. Основна частина літаків знаходиться на 61-й авіабазі в місті Барановичі, де базуються дві ескадрильї МіГ-29. Суто теоретично, це 24 літаки, проте ступінь придатності й готовності їх невідомий. Тут же знаходяться і найсучасніші винищувачі ВПС країни – чотири Су-30СМ. На 116-й авіабазі в Ліді базується близько 20 штурмовиків Су-25, а також 11 Як-130 та близько 10 L-39 Albatros. Тут також розміщується 206-й навчальний льотний центр, який забезпечує підготовку кадрів для білоруської авіації.
50-та авіабаза в смт Мачулищі мінського району є основною для базування транспортної авіації. Тут базуються Іл-76МД, Ан-24/26, Ту-134, а також гелікоптери Мі-24, Мі-8 та Мі-8МТВ-5. Тут же знаходиться вертолітний загін МНС білорусі з чотирма Мі-26.
Крім того, в Барановичах зосереджені зняті з озброєння фронтові бомбардувальники Су-24, а на Мачулищах знаходиться близько 20 Су-27.
Спроби переозброєння
У грудні 2019 року президент олександр лукашенко підписав План оборони білорусі та Концепцію розвитку збройних сил до 2030 року. Було визначено, що їх структура та склад залишаться незмінними, проте бойові можливості збройних сил мають зрости за рахунок закупівлі нового озброєння. Для досягнення цієї мети білорусь планувала збільшити свій оборонний бюджет до 1,5% ВВП. Незважаючи на заяви, основою є модернізація існуючих зразків військової техніки.
Хоча й закупівлі потроху йдуть: перш за все, за рахунок поставок з рф. Так, у серпні 2023 року військово-повітряні сили білорусі отримали чотири російських гелікоптери Mі-35М. А під час параду до дня незалежності 2024 року продемонстрували ударні дрони типу «Герань-2», які нібито вже знаходяться на озброєння місцевої армії. Є певні розробки і місцевого військово-промислового комплексу, однак вони, як правило, не доходять до масового серійного виробництва.
Спільні навчання - демонстрація сили чи залякування?
Починаючи з 2022 року білоруські військові самостійно чи разом з росіянами регулярно проводять військові навчання. Як правило, вони зосереджені на українському кордоні, тому викликають занепокоєння у населення прикордоння (чи краще сказати - тривогу). Так, у вересні 2024 року у населеному пункті Столинь Брестської області за 12 кілометрів від кордону з Україною відзначається концентрація військової техніки білоруської армії. Офіційно було заявлено, що це навчання із припинення діяльності незаконних збройних формувань. А раніше, у червні, в Брестській області проходили навчання «Буря-Антитерор – 2024», під час яких відпрацьовували міжвідомчу взаємодію в ході проведення контртерористичної операції.

А нині росія та білорусь готуються до стратегічних військових навчань «Запад-2025», які цього року відбудуться на білоруській території. Вранці 14 січня прес-служба міністерства оборони республіки білорусь повідомила про проведення штабного вишколу об’єднаного командування регіонального угруповання військ рф і білорусі. Зазначається, що метою тренувань є «підвищення обороноздатності» союзної держави.
На цьому фоні відбувається перекидання військових підрозділів до Столинського, Лельчицького, Мозирського та Гомельського районів. За даними білоруських опозиційних джерел, мова йде про близько 1500 військовослужбовців. Ясна річ, ці підрозділи наразі не створюють військової загрози для України.
В цілому можна говорити про те, що такі регулярні навчання росіяни використовують для того, щоб українське командування зважало на гіпотетичну загрозу зі сторони мінська і тримало на кордоні доволі потужне угруповання, і щоб таким чином зменшувало власні можливості на інших «гарячих» ділянках фронту.
З іншого боку, розуміючи слабкість власних збройних сил, білоруський диктатор перебуває під постійним тиском путіна щодо виконання союзницьких зобов’язань, і тому вимушений показово проводити хоч якусь військову активність.
До речі, неможливість атаки на Україну силами білоруського війська час від часу визнає і сам білоруський диктатор. Так, у квітні 2024 року він заявив буквально наступне: «Якби ми сьогодні вступили б у війну проти України, це б нічого не дало. Тому що в українців кордон з білоруссю забарикадований так, що туди не підійти». Він запевнив, що українсько-білоруський кордон повністю замінований, а охороняють його близько 120 тисяч військових.
Висновки
У цілому білоруська армія не становить значної сили, має низький рівень укомплектованості особовим складом і озброєна в основному радянськими зразками. Для росії ключовим параметром є здатність білорусі провести та забезпечити масштабну російську присутність на її території. Тобто це такий собі логістичний хаб та плацдарм для розгортання російського контингенту.
Суто теоретично, у разі мобілізації білорусь у перші три місяці на основі складських запасів може розгорнути ще 8 танкових та 14 механізованих батальйонів – це приблизно 250 танків та 560 БТР/БМП. Можливості ВПС і ППО білорусів такі, що проводити самостійні операції вони можуть лише як «молодший партнер» ВКС (повітряно-космічних сил) рф.