20 грудня Чернігівська міська рада проголосувала за звільнення з посади секретаря і виконувача обов’язків міського голови Чернігова Олександра Ломаку. Наталію Хольченкову, яка могла стати компромісною фігурою на цій посаді, – не підтримала більшість депутатів. Чому Чернігів залишився без очільника, і що нас чекає далі, – в цьому невеликому огляді.
Загальна картинка
Увесь 2024 рік ми спостерігали політичну боротьбу за міську раду між командою Атрошенка та опозицією у складі міської військової адміністрації. Олександр Ломако намагався зберегти монопольне становище промерської партії «Рідний дім» в міській раді і успішно працював у медійному полі.
Дмитро Брижинський за підтримки пропрезидентської владної вертикалі зосередився на передачі управління Черніговом в руки міської військової адміністрації і досяг проміжних результатів, зокрема, контролю над бюджетом міста.
Ситуація з монобільшістю «Рідного дому» постійно ускладнювалась. З 26 депутатів цієї партії, які зайшли у міську раду, частина склали повноваження, частина пішла в ЗСУ, і залишилося 19 штиків, до яких в голосуваннях ситуативно доєднувались Віталій Голець, Павло Вовк, Ірина Соломаха та деякі інші.
І от 16 серпня ця крихка більшість не змогла зібратись на сесію міської ради, тому вона не відбулася через відсутність кворуму. Опозиційні депутати майже одразу заявили, що вимагають відставки секретаря міської ради. Склалася ситуація, коли команда Атрошенка не могла зібрати більшість у міській раді й ефективно працювати загалом. А опозиція без голосів депутатів «Рідного дому» не могла обрати нового секретаря.
7 грудня Олександр Ломако заявив, що написав заяву про звільнення з посади секретаря Чернігівської міської ради.
Чому Ломако пішов з посади?
Олександр Ломако довгий час ефективно виконував обов’язки міського голови. Йому вдавалося забезпечувати більшість у міській раді і медійно протидіяти тиску з боку міської військової адміністрації, опозиційних депутатів.
Проте в серпні 2024 року оголошена сесія міської ради не відбулася через відсутність кворуму. Тиск на команду Атрошенка дедалі посилювався. В купі з контролем міської військової адміністрації над бюджетом міста це значно ускладнювало можливості пана Ломаки на посаді.
Другим фактором могли стати чутки про заморозку війни та проведення виборів у 2025 році. Варто згадати, що до початку повномасштабної війни, Олександр Ломако балотувався до ВРУ за 206 округом і у випадку проведення виборів наступного року міг би спробувати «закрити цей гештальт».
Грамотне висвітлення теми своєї відставки як результату тиску на місцеве самоврядування дає непоганий трамплін для старту виборчої кампанії - українці люблять і готові підтримувати тих, кого, на їх думку, несправедливо образили.
Не можна виключати і розбіжність у поглядах на ситуацію між Ломакою і Атрошенком – останній міг бути більше налаштований на компроміс з військовою адміністрацією.
Чому не проголосували за Наталію Хольченкову?
Перед сесією 20 грудня між командою Атрошенка, військовими адміністраціями (міською й обласною) та опозиційними депутатами була досягнута попередня домовленість щодо голосування за кандидатуру Наталії Хольченкової - компромісної фігури на посаду секретаря Чернігівської міської ради, яка мала би виконувати обов’язки міського голови.
На сесії з’явився документ, що Хольченкову висувають 25 депутатів міської ради. Цього мало бути достатньо для обрання нового секретаря більшістю голосів (22 депутати). Проте в результаті було тільки 19 “за”.
Що ж пішло не так?
Деякі опозиційні депутати, як-от Марина Семененко, публічно в соціальних мережах висунули умови для голосування за нову кандидатуру. Зокрема, серед цих вимогах було звільнення великої кількості керівників комунальних підприємств і структурних підрозділів міської ради.
Вочевидь, команда Атрошенка, яка хоче зберегти контроль над містом, піти на це не може. Марина Семененко, а також голова фракції «Наш край» Олександр Луценко залишили сесію. Напевно, якісь їх вимоги не були погоджені, тож вони відмовилися далі голосувати.
Хоча голосування і було таємним, можемо припустити, що кілька голосів не додали депутати «Рідного дому» та депутати, котрі «були обіцяні» військовою адміністрацією. Ймовірно, кожна із сторін подумала, що голосів є з запасом, і кілька депутатів вирішили з різних причин не підтримувати Хольченкову, а отже, обдурили самі себе. Зараз, коли голосування провалено, політики звинувачують одне одного і не можуть однозначно сказати, чому так сталося.
Після провального голосування за нового секретаря депутати міської ради мінімальною більшістю з третьої спроби уповноважили заступника міського голови Віктора Геращенка підписувати фінансові документи та виконувати частину функцій керівника міської ради. Це потрібно для підтримки життєдіяльності міста, але загально політичну ситуацію не виправило.
Що буде далі у владних коридорах?
Загалом кандидатура Хольченкової на посаду секретаря міської ради влаштовує усі сторони протистояння. Цілком імовірно, що вже найближчим часом ми побачимо повторне голосування за цю кандидатуру. Проте перед цим будуть відбуватися кулуарні домовленості щодо впливу на комунальні підприємства і структурні підрозділи міської ради. Компроміс цього разу буде знайти важче, адже недовіра одне до одного у депутатів і політичних гравців зросла.
Владислав Атрошенко буде намагатися зберегти вирішальний вплив на міську раду. Олександр Ломако зможе зосередитись на підготовці до ймовірних виборів у 2025 році. Військові адміністрації отримають більше впливу на міську раду і зможуть відзвітувати нагору про свій успіх.
А з містом що буде?
На даний момент критичних загроз для життєдіяльності Чернігова немає. Інфраструктура та комунальні служби продовжать функціонувати. Проте, якщо криза затягнеться і місто залишиться без голови та секретаря, проблеми будуть накопичуватися.
Ситуація вже негативно впливає на репутацію міста, на залучення інвестицій і коштів для відбудови міста. Далі можуть бути проблеми з бюджетними питаннями, блокування важливих рішень у міській раді і хаос в управлінні. Негативні наслідки в такому випадку зможуть відчути усі чернігівці.
Вимушений констатувати, що зараз політики в Чернігові зосереджені на політичній боротьбі, а не на розвитку міста. Якщо ж у 2025 році станеться заморозка війни і будуть оголошені вибори, ця тенденція буде тільки зростати, а Чернігів і чернігівці будуть від цього страждати
