Осінь 2024 року призвела до суттєвої зміни тактики росіян щодо дальніх ударів по інфраструктурі (як військовій, так і цивільній) на території України. Якщо в 2022 – 2023 роках комбіновані пуски балістичних ракет «Іскандер», дронів «Герань» та ракет авіаційного базування (як «Кинджалів», так і Х-101) здійснювались росіянами починаючи з вересня, то в цьому році аж до середини листопада основними засобами дальнього ураження були ударні дрони (по прифронтових областях, крім того, масовано використовувались ракети класу «повітря – повітря» Х-59/69).
Так, у вересні, згідно з офіційними даними ПСУ, зафіксовані пуски щонайменше 1327 БПЛА, у жовтні – 1917, а за 14 днів листопада – вже 1163. Це дуже великі цифри у порівнянні з попередніми періодами, але є нюанс, про який поговоримо пізніше.
Дивна ескалація
Перший дійсно масований авіаційний удар осінньої кампанії росіяни здійснили 17 листопада, причому був застосований практично весь неядерний арсенал збройних Сил РФ: ракети Х-101, «Калібр», Х-59/Х-69, Х-22, Х-31П, «Циркон», «Іскандер» та, звичайно, ударні БПЛА «Герань». Це була друга найбільша ракетна атака за весь час російсько-української війни: 120 ракет і 90 дронів (найбільша була 26 серпня 2024 року – тоді було використано 127 ракет і 109 дронів).
Усього в атаці було задіяно 44 борти (!) стратегічної та тактичної авіації: 16 Ту-95МС, 10 МіГ-31К, 7 Ту-160, 5 Су-34, 4 Су-27, 2 Ту-22м3 та 4 корабля-ракетоносія. Однак Україна зараз має найбоєздатнішу систему ППО за весь час війни, і тому за офіційними даними були збиті 102 ракети (85%) та 83 дронів (92%, з урахуванням пригнічених засобами РЕБ). Близько 10 ракет було збито пілотами F-16 над Західної Україною. Найбільше постраждав південь – Кривий Ріг, Одеса, Миколаїв, а також Рівне. Але за такої кількості ракет це диво, що не сталося блекауту в рамках всієї країни, а масові відключення були всього в кількох областях. Внаслідок удару всього загинуло 8 людей у різних містах України, 16 поранено.
Цьому передували доволі незвичні події - чітко через добу (у понеділок, 11 листопада, середу,13 листопада, та п’ятницю, 15 листопада) екіпажі бомбардувальників Ту-95 проводили демонстраційну акцію. Тобто вони піднімаються з аеродрому базування, йшли за декілька тисяч кілометрів до пускових рубежів над Каспійським морем, виконували всі відповідні маневри, але реальних пусків не відбувається. Лише одного разу подібні вильоти супроводжувалися одиничними пусками.
Такий шалений розхід моторесурсу ракетоносіїв (нагадаємо, що Ту-95 не виробляються в РФ, перші серійні машини почали надходити у війська в 1956 році) вкрай нехарактерний для агресора, який з 2023 року почав досить економно використовувати «не гумовий» ресурс.
Нові можливості «Герані»
Але повернімося до ситуації до 17 листопада, коли починаючи з вересня «Герані» стали майже єдиним засобом стратегічного впливу на ситуацію. Слід сказати, що останнім часом противник модернізував як самі апарати, так і тактику їх використання. Так, станом на середину листопада 2024 року зафіксовано використання як мінімум чотирьох різних бойових частин:
- осколково-фугасна іранського виробництва (маса 50 кг), виключно на апаратах з номерами «М-ХХХ»;
- фугасна БСФ-50 російського виробництва (маса 50 кг), це апарати з номерами «К-ХХХ» та «КБ-ХХХ»;
- осколково-фугасна запальна ОФЗБЧ-50 (маса 50 кг) – це апарати з номерами «Ы-ХХХ»;
- термобарична БСТ-52 (маса 52 кг) - апарати з номерами «К-ХХХ» та «КБ-ХХХ»;
- термобарична ТББЧ-50(М) російського виробництва (маса 50 кг) - апарати з номерами «Ы-ХХХ».
Причому спеціалісти, які мають доступ до більшості апаратів, які впали, відмічають, що є тенденція до використання термобаричних бойових частин. Їх особливість полягає в тому, що після підриву ініціатора (це невеликі заряди, які викликають детонацію основного заряду) ударна хвиля викликає рух термобаричної суміші, яка взаємодіє з повітрям і сама з собою, утворюючи таку собі вогняну хмару, температура якої коливається від 2000 до 2600 градусів за Цельсієм і розповсюджується по всій площі. Саме тому в рекомендаціях для цивільного населення останнім часом з’явилась примітка: окрім «правила трьох стін» під час повітряної тривоги варто закривати межкімнатні двері, що значним чином може нівелювати дію термобару.
Якщо говорити про конструктивні зміни, то росіяни доопрацювали двигун, за рахунок чого зменшилося споживання палива та збільшився радіус польоту ударного безпілотника на 140 км.
«Дрони-фальшивки»
Змінилася й тактики використання дронів. Разом з ударним «Геранями» росіяни масово запускають «дрони-фальшивки» (нині відомо про мінімум два типу таких апаратів – «Гербера» та «Пародія»), що не мають бойової частини та призначені виключно для перевантаження ППО. Їх конструкція дуже проста й дешева, а за рахунок використання відбивачів – лінзи Люнеберга – за розміром на радарі вони виглядають, як і «Герань». Та й ззовні мають приблизно такий же розмір, тому кулеметникам мобільних вогневих груп відрізнити їх у світлі прожектора від ударного дрона дуже важко. Єдине, чим вони відрізняються, – звуком, адже в «Герберах» та «Пародіях» стоїть інший двигун – дешевший і слабший.
Саме використанням великої кількості таких апаратів і можна пояснити «космічні» цифри пусків російських дронів. З цим пов’язана і нова графа у зведеннях командування Повітряних Сил України – «локаційно втрачені». Річ у тому, що ці неозброєні апарати летять не до визначеного пункту призначення, а просто в певному напрямку, і після закінчення пального падають. Звісно, є й «Герані», подавлені РЕБ та посаджені, або такі, що ймовірно теж впали і не були знайдені. Однак збільшення кількості цих апаратів не надто суттєво збільшило кількість влучань: у жовтні, коли подібну тактику почали активно використовувати, - всього на 2.2%. Отже, можна підсумувати, що ця тактика не принесла ворогу істотних результатів.
Засоби боротьби
Щодо засобів, якими можна боротися з безпілотною навалою останніх місяців, то це, перш за все, зенітно-ракетні комплекси. Саме ракети можуть вражати майже всі цілі (з різними габаритами та швидкостями) на різних дистанціях та висотах. Але це дуже дороге «задоволення». На озброєнні Сил Оборони України вже є відносно дешеві ракети для боротьби з БПЛА. Це комплекс «Vampire» з ракетами APKWS від BAE Systems - модернізована 70 мм некерована ракета Hydra 70, яку оснащують модулем лазерного наведення. З бойовою частиною в 4,5 кг вона доволі ефективна та відносно недорога (якщо вартість до $40 тисяч можна вважати невеликою). Дальність ураження цілей складає близько 3 км. Відео зі збиттям неодноразово публікували Військово-Морські Сили.
Наші військові шукають спроби максимально здешевити протиракети з можливістю масового виготовлення в країні. Прикладом цього може бути співпраця з естонською компанією Frankenburg Technologies. Як повідомляє прес-служба Міністерства оборони України, про це домовились на зустрічі заступника міністра оборони України бригадного генерала Анатолія Клочка з керівництвом компанії в Києві 8 листопада. Перші зразки надійдуть у найближчі місяці. Ці ракети призначені, перш за все, для знищення дронів, а також здатні збивати цілі на висоті до двох кілометрів.
А ще раніше, 2 листопада, бельгійська компанія Thales та українське оборонне підприємство підписали меморандум про спільне виробництво ракет для протидії ворожим безпілотникам. Хоча в офіційній інформації не розкривається, про виробництво якої саме ракети проти БПЛА йде мова, цілком ймовірно, що це FZ275 LGR: 70-мм ракета з напівактивним лазерним самонаведенням – аналог APKWS.
Іншим доволі ефективним засобом боротьби з російськими «мопедами» є зенітні гармати. Зараз мобільні вогневі групи використовують ще радянські 23-мм ЗУ-23-2, але їх ефективність доволі низька. Більш придатними виявились західні зразки - Gepard та Skynex. Однією з умов високої ефективності цього комплексу є програмовані боєприпаси, які дозволяють істотно підвищити імовірність ураження цілі та загалом скоротити використання боєкомплекту. Заявляється, що середня вартість знищення безпілотника комплексом Skynex становить близько 4 000 євро.
Але той же Skynex – надзвичайно складний технологічний продукт, і дві поставлені установки – це майже межа можливостей німецької оборонної промисловості, і це без урахування проблем з виготовленням 35 мм снарядів.
В наших умовах доволі перспективним є напрямок розвитку «зенітних» дронів – тобто FPV-дронів, які були б «заточені» для боротьби з «Геранями»/«Герберами». Плюсів у цих апаратів дуже багато – вони швидкі, дешеві, прості у виготовленні, масові. В Україні існують вже десятки серійних апаратів з якісних деталей, з цифровою системою управління (а зараз вже й з оптоволоконною) та спеціалізованою бойовою частиною.
Однак для масового виробництва потрібно вирішити декілька технологічних проблем. Для того, щоб вірогідність ураження ворожого БПЛА була достатньо високою і майже не залежала від вправності пілота, потрібно знайти щонайменше два рішення: машинний зір (дуже спрощено – це алгоритм, який дозволяє дрону автоматично тримати обраний об'єкт в умовному «перехресті прицілу») і дистанційний підрив бойової частини. Перша технологія уже активно розвивається і навіть застосовується, хоч і порівняно обмежено (втім Міністерство оборони обіцяє масові закупи вже найближчим часом – «Перші 3 тисячі дронів з машинним зором для ЗСУ замовленні, ще 10 тисяч на підході»). Щодо підривника, то очевидний варіант - LIDAR, тобто автоматичний підрив, який забезпечується командою з далекоміра.
Потрібні також зміни власне і в системі ППО, але про це можна буде говорити тільки тоді, коли з’являться в масовому порядку такі дрони-перехоплювачі і достатня кількість підготовлених розрахунків.
Можна говорити про те, що російсько-українська війна призвела до корінних змін у тактиці ведення війни в повітрі. І перш за все, це стосується використання безпілотних систем. Постійно з’являються нові виклики – і ми, і, на жаль, росіяни на них швидко реагуємо. Тож історичне протистояння меча та щита невпинно продовжується.
