Чернігівська міська влада отримала пропозицію від благодійного фонду «Сучасна Україна» встановити в сквері Магдебурзького права скульптуру, присвячену родинним цінностям, автора Євгена Примаченка. У будівлі міської ради провели презентацію. Ця пропозиція, як запевняють у фонді, є безкоштовною для міста. Навіщо нам ще одна скульптура? Бо Чернігів до війни позиціонувався як туристичне місто (сподіваємося, так буде і після її завершення), то додаткові скульптури та символи йому не завадять. А чи потрібна ця скульптура в історичному центрі? Подібні питання виникають у багатьох чернігівців.
Аналізуємо дискусії в соцмережах, запитуємо думки експертів і звичайних чернігівців, розбираємося, що не так із залученням громадськості до цього процесу.
Фото - пресслужба Чернігівської міської ради
Спокуслива пропозиція?!
На початку червня в Чернігівській міській раді відбулася презентація мистецького проєкту, що передбачає встановлення в міському просторі скульптурної композиції під назвою «Історія чернігівського фонтану».
Як повідомила пресслужба міської ради, ініціатором проєкту виступив благодійний фонд «Сучасна Україна», що звернувся до управління культури та туризму ЧМР з пропозицією реалізувати цей задум за умови повного фінансування з боку фонду (цікаво, як пояснити так щедрість? - Ред.).
У презентації взяли участь начальник управління культури та туризму ЧМР Олександр Шевчук, члени художньої ради при управлінні, президент БФ «Сучасна Україна» Володимир Гавриш, команда фонду, автор проєкту Євген Примаченко, представники громадськості та медіа.
«Радий, що у нас є такі фонди, які реалізовують подібні культурні проєкти в різних містах України. Впевнений, що такі обговорення наповнення міського простору мають стати системними, щоб крок за кроком ми робили все для того, аби місто змінювалося на краще — в тому числі й за рахунок мистецьких інструментів», — зазначив під час презентації Олександр Шевчук.
Як підкреслили в пресслужбі міськради, автор ескізного проєкту - скульптор Євген Примаченко під враженням від Чернігова створив концепцію майбутньої скульптури, що зображує дорослого з дитиною, які прогулюються містом. «На плечі дорослого — жабка, ще одна — поруч. Ці деталі є алюзією на фонтан із жабками, який колись розташовувався на території сучасного скверу Магдебурзького права», - пояснюють в офіційному повідомленні.
Євген Примаченко. Фото - пресслужба Чернігівської міської ради
Висота композиції - до чотирьох метрів. Основний матеріал для виготовлення скульптури - кортенівська сталь, а для жабок — нержавіюча сталь. До речі, в соціальних мережах митця можна побачити його роботи, встановлені в інших містах. Однак ніхто не згадав, що кортенівська сталь має вигляд іржавого металу, а запропонований макет має білий колір. Ще один варіант на фото - жовтий, тому у частини чернігівців є розуміння, що скульптура матиме вигляд, як на макеті.
Та чи не найважливіший момент, з нашої точки зору, - ідея проєкту наразі перебуває на етапі публічного обговорення, хоча й не вказано, як саме і коли відбуватиметься це обговорення. Між тим, благодійний фонд має намір не зупинятися на одній скульптурі.
«Ми плануємо розвивати ідею далі — додати ще кілька «родзинок», розширити проєкт. Це буде не одна велика композиція, а серія менших скульптур, які з’являтимуться в різних куточках міста. Зрештою, разом вони створять єдиний ансамбль, присвячений родинним цінностям», - повідомляє на своєму сайті фонд «Сучасна Україна».
Фото - пресслужба Чернігівської міської ради
Фото - пресслужба Чернігівської міської ради
Реакція людей культури
«Як відрізнити мистецтво від гі..на? Пост для тих, хто хоче розібратися в новому проєкті скульптури в Чернігові», - так назвала свій допис у Фейсбуці, що пояснює мистецькі особливості будь-якої скульптури, чернігівка, голова правління художнього центру «Артсвіт» Ольга Сімонова.
Вона підкреслила, що паркова скульптура має кілька важливих завдань і цілей.
Ольга Сімонова. Фото з Facebook-сторінки
В основі лежить естетичне збагачення середовища. Скульптура прикрашає простір, створює візуальні акценти й гармоніює з природою. «Чи дійсно саме в цьому парку для гармонізації простору її не вистачає? Чи створена вона для зонування території або визначення напрямків?» - запитує пані Сімонова.
Крім цього, йдеться про формування ідентичності місця. Унікальна скульптура може стати символом парку, району або міста. І логічно постають питання: Чи хочуть містяни бачити цю скульптуру своїм символом? Чи може вона стати місцем зустрічей, точкою збору, чимось таким, до чого хочеться повертатися?
Скульптура виконує й культурно-освітню функцію. Вона може знайомити відвідувачів із історією, мистецтвом, національними героями, міфологією тощо. «Яку просвітницьку інформацію мають на меті донести автори цієї скульптури?» - запитує мисткиня.
Комунікація з громадськістю. Скульптура іноді передає соціальні, екологічні чи політичні послання — це спосіб говорити з суспільством «мовою мистецтва». Про що говорить нам ця скульптура?
Інтерактивність і взаємодія. У сучасних парках дедалі частіше встановлюють об'єкти, з якими можна взаємодіяти — сісти, доторкнутися, зробити фото. Чи виникає особисто у вас таке бажання?
Варто згадати й медитативну роль. Деякі скульптури створені для того, щоб викликати споглядання, роздуми, емоційне занурення. «Чи спонукає ця скульптура особисто вас до спогадів або роздумів? Чи може ця скульптура чимось зацікавити туристів або вона створює фотогенічне місце? Як вона буде виглядати ззаду і яка буде від неї тінь? Якщо когось цікавить моя особиста думка, то я не хочу бачити це «одоробло» в центрі стародавнього міста», - написала Ольга Сімонова.
Крім цього, вона наголосила, що «алюзія» - це натяк на щось, що вже існує в культурі, літературі, міфології, історії тощо. Вона має викликати асоціації, посилювати зміст або емоційний ефект. «Моя розхитана сьогоденням психіка бачить лише в цьому образі «старшого брата», який виліз з московитського болота, весь в жабах, і хоче вдарити по голові малого залізним блоком...», - поділилася враженнями чернігівка. Вона також висловила жаль, що художня освіта в Чернігові перебуває на низькому рівні. Якщо в місті працюють три музичні школи і музичне училище, то художня школа - одна, а художнього училища ніколи не було. Щоб отримати освіту, молоді митці мають їхати в інші міста. На жаль, до рідного міста мало хто з них повертається.
Зауваження до сучасної скульптури розділяє і доцентка кафедри філософії та культурології НУ «Чернігівський колегіум імені Т.Г. Шевченка», художня керівниця молодіжного драматичного аматорського театру EX LIBRIS Марина Каранда. У коментарях до допису пані Ольги вона додала, що сьомим критерієм, щоб визначити, чи це повноцінне мистецтво, і прийняти рішення щодо встановлення будь-якого артоб`єкту в громадському просторі, є залученість колегіальної думки експертів, у яких є відповідна мистецька, дизайнерська, мистецтвознавча освіта.
Що думають чернігівці?
У соцмережах насамперед озвучують питання про сенси цієї скульптури. Хоча під час презентації в міськраді президент благодійного фонду Володимир Гавриш наголосив, що запропонована скульптурна композиція покликана передати ідеї батьківства, дитинства, зв’язку поколінь і родинних цінностей — вічних і незмінних за будь-яких обставин. «Сучасна Україна — це про ідентичність, про силу сенсів. І саме тому ми прагнемо створювати простори, які надихають, формують спадщину і передаються з покоління в покоління», — наголосив він.
Володимир Гавриш. Фото: пресслужба Чернігівської міської ради
Однак для багатьох чернігівців є незрозумілим меседж про родину, якщо дитина тут тільки з одним дорослим. «У мене зовсім інші відчуття - чому дорослий один, якщо про родинні цінності? Де родина? Чому один домінуючий дорослий? Чи це всі, хто вижив?» - запитує одна з жительок міста в соцмережах.
Важливим моментом є і місце розташування скульптури. Якщо визнати, що мистецтво буває різним і не для всіх зрозумілим, ймовірно, для цієї скульптури варто було би обрати інше місце. Серед запропонованих варіантів містяни згадували простір перед ЦУМом, майданчик поблизу пляжу «Золотий берег», у Центральному парку культури та відпочинку, в мікрорайоні Масани.
Директорка Чернігівської міської централізованої бібліотечної системи Ганна Пушкар під час презентації в міськраді зауважила, що, з її точки зору, сквер Магдебурзького права абсолютно неприйнятний для скульптури. «Перепрошую, але я категорично не бачу її саме тут. Можливо, її варто було би розмістити біля ЦУМу або на Золотому березі. Мені здається, більшість чернігівців також не сприймуть її саме в цьому сквері», - наголосила вона.
Прагнуть чернігівці і продемонструвати досвід інших міст, в яких побували чи живуть через війну. Так, з точки зору Вікторії Александрової, котри нині живе у Швейцарії, це якісь напів «майнкрафто-фігури» в центрі міста.
Жінка написала в соцмережах, що останні три роки мешкає в Цюриху, де багато історичних пам'яток, красива архітектура. «І серед цього є сучасні скульптури, які казковим чином вплітаються в мереживо старовини. Виглядає це неймовірно прекрасно - їх справді хочеться розглядати, зупинитись поруч, почитати про автора та що вона символізує. І сучасні скульптури не виглядають примітивно», - підкреслила вона.
Звісно, не обійшлося без ностальгічних ноток про «чернігівських жабок».
«Мене як свідка існування фонтана «Жабки» обурює цей варіант скульптури. Містяни, які пам’ятають цей талісман Чернігова, навряд чи є прихильниками сучасних течій у мистецтві, тому, на мій погляд, доречно зробити приблизно реалістичну копію фонтана з жабками», - поділився думкою житель міста, ймовірно, зі старшого покоління.
Принагідно зауважимо, що фонтан із жабками, копія якого була в Чернігові, відновлений у Волгограді, колишньому Сталінграді, і відкритий за участю президента РФ Путіна. Зрозуміло, що це про ідеологію та символи, тому така ідея виглядає принаймні дивною під час загарбницької війни, яку веде Росія проти України.
Фото - з сайту Наукової бібліотеки НУ «Чернігівський колегіум імені Т.Г. Шевченка»
Висловлювали містяни думки і про доцільність встановлення скульптури, адже потребують розвʼязання окремі питання, насамперед, щодо меморіалізації памʼяті про загиблих героїв.
«Той же фонд, якщо дуже хоче заплатити скульптору, міг би запропонувати якийсь меморіал: від Алеї Героїв до якогось пам'ятного знаку на вул. Чорновола чи на Масанах, біля “Епіцентру”. Ну, або хоча б площу «Героїв Небесної сотні», якщо така ще лишилась за документами, привести до ладу. Але оці незрозумілі проєкти спочатку «тато, мама, я - фонтанова сім'я», а зараз оце багатотонне «нєчто» - оце на часі, оце треба і дозвіл дають», - нарікають чернігівці в соцмережах. Водночас є думки, що навіть під час війни «в культуру треба вкладатися однозначно, але це має бути доречно, вчасно і ціннісно».
На сайті фонду чесно написали, що під час презентації в міськраді не всі схвально оцінили пропозицію, однак зазначили, що це майже робочий момент. «Частина учасників дискусії активно підтримала ідею, наголосивши, що саме сучасне мистецтво має оживляти центр міста й формувати його нову візуальну мову, водночас лунали і застереження відносно розмірів скульптури чи місця її встановлення. Власне, як це зазвичай і буває при громадських обговореннях», - йдеться в публікації фонду.
До речі, основним меценатом проєкту в благодійному фонді називають Юрія Шеремета - члена наглядової ради фонду, чиє життя повʼязане з Черніговом. Він працював тут свого часу. Також був начальником Головного управління внутрішньої безпеки Державної Фіскальної служби України. У відставку подав після арешту начальника ДФС Романа Насірова.
Пошуковий запит в Google видає матеріали про неспівпадіння способу життя Юрія Шеремета під час перебування на посаді задекларованим доходам. Хоча, чи варто ставити незручні питання, якщо місту хочуть зробити подарунок?
Замість участі громадян - імітація партисипації
Демократія означає залучення місцевої громади до процесів прийняття рішень, у тому числі і з питань просторового планування та встановлення урбаністичних обʼєктів. На жаль, у нашому місті з цим є питання.
«У Чернігові, на жаль, де-факто немає практики врахування думки жителів міста під час формування міського простору», - на цьому наголошує місцева волонтерка й громадська активістка, експертка з питань партисипації Ольга Палькова-Свірчевська.
Ольга Палькова-Свірчевська. Фото з Facebook-сторінки
«Насправді у нас на папері є інструменти участі, однак вплив громадян у рішеннях щодо встановлення чи не встановлення окремих обʼєктів фактично відсутній», - говорить вона.
За словами чернігівської активістки, в обласному центрі впродовж останнього десятиліття втілювали масштабні проєкти з реконструкції міських просторів, однак думки чернігівців враховували мінімально. Зокрема, під час реконструкції Алеї Героїв та Валу більшість питань вирішувалася через робочі групи, натомість інструмент громадських слухань повноцінно не спрацював.
«Реально інструменти партисипації не використовуються, і це погано», - говорить вона.
Активістка вважає, що в Чернігові інструменти громадської участі, особливо до широкої війни, працювали належно, залучаючи до активності 10-20% місцевих мешканців, що є хорошим результатом. І в цей процес були максимально включені громадські організації.
На її думку, будь-яку пропозицію в змінах міських громадських просторів спочатку мають оцінити експерти — надати кваліфіковану думку про культурно-мистецьку цінність, соціальні смисли та значення. Потім громада має підтвердити це бачення і висловити бажання встановити обʼєкт у тому вигляді, як пропонується. А ще важливо, що громада може внести зміни щодо місця, форми, зовнішнього вигляду обʼєкту/тів. І не просто внести, а й вплинути на остаточне рішення. На жаль, цієї логіки розвитку подій у Чернігові зараз ми не спостерігаємо.
Крім цього, Ольга Палькова-Свірчевська підкреслює, що Чернігів залишається чи не єдиним обласним центром в країні, де не увічнена в меморіальних знаках памʼять Небесної сотні. Формально площа існує, але меморіалу немає: результати проведеного конкурсу були скасовані, а новий не оголошували. Це теж про простір та участь місцевих жителів.
Щодо скульптури, яку пропонують встановити в сквері Магдебурзького права, пані Ольга висловила таку точку зору: «Обʼєкт сучасного мистецтва може подобатися чи не подобатися, я нейтрально ставлюся до цього. Те, що пропонують, з мого погляду, - це прикольний арт. Однак встановлювати в сквері Магдебурзького права не варто через гармонію з оточуючою архітектурою та через розміри».
Головне - бажання: громадська участь під час війни можлива
Формат й інструменти залучення громадян можуть бути різними, але їх використання свідчить про зацікавлення влади думкою місцевих жителів. Громадська діячка, членкиня ЧОМГО «Світанок» Анастасія Улюшева вважає, що основне питання не в тому, як організувати обговорення, а в тому, чи хочуть це взагалі робити?
З її точки зору, існує чимало інструментів, які дозволяють ефективно організувати цей процес навіть під час війни. У першу чергу, це використання електронних методів залучення громадян. «Найпростіше — електронне опитування через гугл-форми чи інші цифрові інструменти. Воно може містити як закриті, так і відкриті питання. Крім цього, орган місцевого самоврядування може приймати пропозиції від громадян на електронну адресу. Жителі міста можуть скористатися електронними петиціями. У цифровому вигляді можна проводити обговорення у форматі фокус-групи, глибинні інтерв'ю, презентації проєкту», - пояснює вона.
Анастасія Улюшева. Фото з Facebook-сторінки
Між тим, це можуть бути й зустрічі з громадянами за умови дотримання безпекових вимог.
«Також можна організувати фізичні місця для прийому пропозицій від громадян. Наприклад, скриньки в місцях масового перебування чернігівців, в установах соціального захисту, ЦНАПі та ін. Думаю, можна домовитися про те, щоб розмістити скриньки та інформаційні стенди про таке обговорення в торгівельно-розважальних центрах, приміром», - зауважує Анастасія Улюшева. Також завжди є можливість встановити сітілайти та білборди з QR-кодом та іншими способами, як взяти участь в обговоренні.
«Завдання таких обговорень і збору думок жителів міста - охопити максимально велику кількість містян та дати різні інструменти для вираження думки. Якщо хтось не може зробити це онлайн, людина повинна мати іншу можливість. І, безперечно, це все має супроводжуватися якісною комунікацією з чернігівцями. Однієї статті на сайті міської ради, яка схована в купі вкладень, чи поста в фейсбуці не вистачить», - переконана громадська діячка. Водночас вона визнає, що організація громадського обговорення - це завжди ресурсозатратний процес, адже вимагає часу й фінансів. Та найбільш вагомою є політична воля для його проведення.
А поки що в офіційних повідомленнях і благодійного фонду, і міськради підкреслюється, що обговорення пропозиції щодо встановлення скульптури в Чернігові триває. Хоча навіть не згадують про формат обговорення та його часові рамки. Ймовірно, це буде пізніше. Головне, щоб потім нам не повідомили, що «обговорення успішно відбулося».
