Чернігів – місто з багатовіковою історією, де кожна вулиця зберігає сліди минулого. За знайомими фасадами та звичними маршрутами ховаються справжні скарби архітектури. Ми підготували добірку унікальних будівель міста, які, на думку чернігівських екскурсоводів, варті уваги. Тож гайда ближче знайомитися з місцевими пам’ятками!
Будинок Григорія Глібова
За адресою вул. Шевченка, 97, розташовано цікаву будівлю, що нагадує замок. Ця нетипова для Чернігова споруда належала дворянину та чиновнику Григорію Глібову. Маєток побудовано на початку ХХ століття в неоготичному стилі.
Існує легенда, що Глібову сподобалася француженка, і він запросив її до Чернігова. Однак вона відмовила, пояснюючи це відсутністю в місті звичних для неї споруд. Аби підкорити серце жінки, Глібов побудував свій маєток у вигляді лицарського замку. Проте сам власник стверджував, що звів будинок для своєї дружини Ольги Тарнавської, а нетиповий зовнішній вигляд пояснюють його захопленням лицарством.
Історик та гід Володимир Пилипенко говорить, що екскурсії біля маєтку проходять нечасто, адже він розташований далеко від туристичного маршруту, однак ця будівля заслуговує на увагу.
Він цікавий, красивий, там є на що подивитися. Варто поглянути на особливості архітектури, які притаманні неоготичному стилю: вежі, стрілчасті вікна, відкриті балкони. У нас так не будували, – зауважує Володимир Пилипенко.
Григорій Глібов мешкав у маєтку до 1911 року. У 20-х роках у будівлі створили санаторій-профілакторій, а з 1961-го й донині тут функціонує Інститут сільськогосподарської мікробіології та агропромислового виробництва.
Земельний банк
З 1910 по 1913 рік у Чернігові тривало будівництво Земельного банку. Будівлю в популярному на той час стилі північного модерну розташовано за адресою проспект Миру, 41. Наразі жителі міста знають її як Чернігівську обласну універсальну наукову бібліотеку імені Софії та Олександра Русових.
Це банкове приміщення початку XX століття, – розповідає Володимир Пилипенко. – У нас тоді було два великих банки: міський (вул. Княжа, 16. – Прим.) і Земельний. Він проєктувався архітектором фон Гогеном – це відомий російський академік. Цікаво, що є копія такого будинку: він збудував два банки – один у Чернігові, а другий у Пензі.
За словами історика, у Чернігові немає подібних споруд, ця архітектурна пам’ятка унікальна.
Елегантна та вишукана будівля спочатку працювала як Земельний банк. Згодом її зайняла комуністична партія, а в роки Другої світової війни в ній було розміщено штаб угорської військової частини. У воєнні часи будівля постраждала від пожежі. ЇЇ відремонтували, і з 1974 року тут функціонує Чернігівська обласна універсальна наукова бібліотека ім. Русових.
Інститут фізичних методів лікування ім. Воровського
Під час будівництва Земельного банку на тій самій вулиці з’явилася ще одна цікава споруда у стилі модерн. В 1912 році на проспекті Миру, 36, звели будівлю Інституту фізичних методів лікування ім. Воровського. Про архітектурну пам’ятку чернігівська гідеса Олександра Федоренко розповідає:
Будівлю споруджено в модерновому стилі, а ось фронтон, якщо придивитися, нагадує стиль бароко. Для початку ХХ століття було нормально змішувати стилі, це взагалі було в тренді архітектури. Дуже цікавий другий поверх, там встановлено шестигранні вікна, знову-таки, окраса модерну. Своєрідний стиль споруді надавав декор.
Спершу це був будинок чотирикласної народної школи, а вже з початку 20-х років тут надавали медичні послуги. Під час епідемії в закладі лікували хворих на туберкульоз, у стаціонарі було виділено 55 ліжок. Курс лікування тривав до двох місяців, а методи застосовували доволі незвичні: укутування, кисневі ванни, глину, душ Шарко тощо. Чернігівський заклад був єдиним на території колишнього СРСР, який використовував такі новаторські методи.
Пізніше інститут розширив перелік захворювань, від яких лікували в закладі. А 1931 року його затвердили як всеукраїнський курорт. Однак перетворити Чернігів на курортне місто так і не вдалося.
З 1950 року приміщення функціонувало як відділення обласної лікарні. Через 16 років у ньому розмістили Третю поліклініку, а ще через 12 – Першу, яка працювала там до 2020 року.
Будинок-корабель Григорія Остапенка
На вулиці Хлібопекарській, 10, розташовано двоповерховий будинок-корабель, в якому поєдналися стилі модерн та неоготика. Власником споруди вважають почесного громадянина Чернігова полковникаГригорія Остапенка.
Є легенда, що житель міста капітан Остапенко, коли пішов у відставку з флоту, так сумував за кораблями, що замовив собі будинок, який був би схожий на корабель. У ньому є круті гвинтові сходи, а на другому поверсі балкон, з якого нібито господар будинку скидав гостям трап. За легендою,кімнати він називав каютами, кухаря – коком, – розповідає Олександра Федоренко.
Чи справді будинок належав Григорію Кузьмичу Остапенку? Деякі факти суперечать цьому. Остапенко, про якого йдеться в легенді, народився 1874 року. Спочатку він здобув освіту в Чернігівській духовній семінарії, а потім – у Чугуївському юнкерському училищі. Григорій Остапенко розпочав службу в молодому віці і поступово отримував старші звання. У 1911-му він повернувся в Чернігів у чині штабскапітана, який взагалі не стосується служби на морі. До того ж і будинок зведено раніше, 1906 року.
Окрім цього, під час звільнення він указував, що не мав будинку, а дружина померла. Але в документах 1908 року зазначено: дім належить вдові почесного громадянина полковника Остапенка. До того ж звільнений капітан не міг собі дозволити такого коштовного будинку.
З початком Першої світової війни Григорій Остапенко повернувся на флот, де дослужився до капітана першого рангу. Після Першої світової взагалі ніяких відомостей про нього немає. Скоріш за все, ця легенда про такого капітана-дивака з’явилася пізніше і є результатом змішання в пам’яті кількох фактів про Григорія Кузьмича, – припускає гідеса.
Оскільки відомо, що будинок належав удові полковника Остапенка, можна дійти висновку: все-таки хтось із цієї родини справді був власником.
У радянські часи тривалий період у будинку діяв міський РАЦС. Гвинтові сходи були справжнім випробуванням для наречених. А з 1994 року в ньому працювало обласне товариство «Просвіта».
Дерев’яний садибний будинок на вулиці Шевченка
Одну з чернігівських пам’яток архітектури, варту, на думку Володимира Пилипенка, уваги, розташовано за адресою вулиця Шевченка, 54. Це дерев’яний садибний будинок початку ХХ століття, оздоблення містить народні мотиви.
У нас їх збереглося не так багато в гарному стані, – говорить екскурсовод. – Це також приклад архітектури модерну. В ньому діяло багато установ, але спочатку це був житловий будинок.
Першою власницею будинку була Євдокія Свічина, а згодом він перейшов у власність Івана Свідерського. З 1911 по 1917 рік він здавав частину будівлі в оренду повітовому поліцейському управлінню. Тобто це був водночас і житловий будинок, і установа.
До початку 80-х споруда функціонувала як дитсадок, потім як методичний центр. Певний проміжок часу там діяв Чернігівський будинок народної творчості, а згодом і художня галерея Чернігівської обласної бібліотеки для юнацтва.
***
Чернігів має багато архітектурних пам’яток, вартих уваги. Прогулюючись вулицями міста, легко натрапити на будівлю, що захоплює своєю красою та часто приховує цікаву історію. На жаль, більшість пам’яток, про які йдеться в тексті, отримали пошкодження внаслідок війни. Проте історія елегантних фасадів, нетипових вікон, чудернацьких сходів та цікавого оздоблення продовжує жити.
Фото пам'яток: Валентин Бобир
