Російські війська 3 січня завдали потрійного удару ракетами «Іскандер-М» по околиці Чернігова. Внаслідок обстрілу пошкоджено 28 житлових будинків, зруйновано – 2. Поранень зазнали семеро людей. На жаль, від осколкового поранення в голову загинула одна людина. Це відомий педагог, доцент інституту післядипломної роботи Олексій Гальонка.
На місці події військовою адміністрацією оперативно розгорнули штаб з ліквідації наслідків трагедії. Зранку 4 січня сапери ДСНС провели обстежили території Чернігова, яку обстріляли російські війська. Вибухонебезпечних предметів виявлено не було. Після цього рятувальники почали розбирати пошкоджені конструкції будинків та допомагати людям знаходити особисті речі під завалами.
«Як, коли ви все встигли прибрати, рідненькі! Дайте я вас обійму...»
Також до допомоги мешканцям пошкоджених будинків долучилися чернігівські волонтери БФ «Дах Чернігів» та БФ «Добробат». Засновник БФ «Дах Чернігів Андрій Олексієнко розповів:
– Ми допомагали закрити віконні отвори листами ОСБ, які надав «Добробат». В одному будинку зробили обстеження покрівельної системи. Визначили, що там треба втручання, тому що є пошкоджені елементи стропильної частини.
За понад 4 години у суботу, 4 січня, волонтери встигли допомогти мешканцям трьох будинків. Подальша робота залежить від наявності матеріалів.
– БФ «Рокада» привіз банери, тому плануємо зробити тимчасову покрівлю. Якщо буде матеріал від благодійних фондів, то накриємо дахи.
В неділю 5 серпня роботи продовжились. Чернігівський волонтер Валентин Бобир, який брав участь у розборі завалів, на своїй сторінці у фейсбук так прокоментував цей день:
– На скільки знаю, сьогодні працювали БФ "Дах-Чернігів", Об'єднання добровольців "Бо Можемо", Добробат, сусіди, небайдужі люди, пункт незламності, поліція, Неоком, мунварта... Добре, що були матеріали з вчора (ОСБ, банери), бо на одному бажанні далеко не просунешся.... Точно не знаю, хто ще був, хтось виконував свою пряму роботу, хтось волонтерив – але результат спільний. Так і треба. При нагоді – допомагайте один одному, не чекаючи на запрошення чи на гарну можливість. Це важливо. Сьогодні працювали всі. І краще працювати гуртом. Слова жінки, яка вижила: "Як, коли ви все встигли прибрати, рідненькі! Дайте я вас обійму..."
«Вікно як спис стирчало гостим кутом у стіні позаду мене»
Місцеві мешканці, які пережили жахливий ракетний обстріл 3 січня, поділилися своїми спогадами про те, що їм довелося пережити в той день.
Віктор, власник будинку, який був біля епіцентру вибуху.
– Я був у спальні, як раз зі сторони вибуху. Тільки вийшов в коридор до дочки, яка була в іншій кімнаті, і почув страшний вибух. Коли прийшов до тями, обернувся і побачив, що вікно з моєї спальні вилетіло і як спис стирчало гостим кутом у стіні позаду мене.
Потім почув крики дружини, вона була привалена цеглою у кутку кімнати, вона там лежала на дивані в момент вибуху.
Дочка Влада була у сусідній кімнаті біля вікна. У неї розрядився ноутбук, і вона підійшла до розетки і нагнулася, щоб увімкнути зарядку. Це її врятувало, бо вона опинилася за стіною в момент вибуху. Її прикидало цеглою, і вона втратила свідомість. Всі живі, але травмовані.
Все життя ми будували цей будинок, і в один момент лишилися без житла і без машин.
Михайло і його дружина, сусіди навпроти:
– Я зайшов у гараж, тільки став виходити, воно як шарахнуло, і мене хвилею в гараж закинуло назад. Потім виходжу: тут клуби диму, крики. Люди кричать: ви живі чи ні? У моєї хазяйки теж двері заклинило, не могла вийти.
– Я була на другому поверсі. В чотири години ми з моїм дідом пообідали, і піднялася на гору відпочивати. Коли воно жахнуло, то мене з кроваті скинуло, і все оце з вікна летіло на мене. Двері заблокувались, вийти з хати не можу. Кругом дим… Такий був шок, що не могла говорити, так трясло.
Як глянула на Свєтину хату та на Васіну… Такі хозяєва Вася з Галкою, так у них все до ладу. І це ж люди самі стараються. Самі трудились, самі робили. Але залишились живі, слава Богу.
Приїжджало багато людей, допомагали, розчищали все. І психолог був, і юрист, і якісь організації. Дуже багато, дякую їм за це, я навіть не очікувала.
Фото: Валентин Бобир
