У минулі два тижні (6 – 19 жовтня 2025 року) тема України знову була на перших шпальтах світових видань. Зокрема, звучало питання про ефективний контроль військових закупівель в Україні задля ліквідації корупційних ризиків. Також писали про важке життя цивільного населення у місті Куп’янськ, де фактично пролягла лінія фронту. Приділили увагу зростанню кількості російських ударів по газовидобувній промисловості та залізничній інфраструктурі України. Найбільш цікавим став матеріал агенції «Reuters» про функціонування одного з чернігівських дитячих садків в умовах відключень світла. Про ці та інші важливі матеріали читайте далі у нашому традиційному огляді іноземних медіа.
Як ефективно контролювати військові закупівлі
Про проблеми, що виникають під час військових закупівель в Україні, розповідає топове американське видання «The New York Times». Медіа відзначає, що Україна створила свою оборонну промисловість, виготовляючи тисячі артилерійських снарядів, броньованих машин і безпілотників у величезному спектрі моделей - це загалом вважається ключовим у боротьбі з російським вторгненням. Втім, є і проблеми, пов’язані зі здійсненням військових закупівель.
Занепокоєння урядових аудиторів, які перевіряють військові витрати, викликає неодноразове укладання в Україні контрактів без пояснень з компаніями, які зробили вищі пропозиції, ніж конкуренти. Матеріали внутрішніх урядових аудитів, які потрапили у поле зору журналістів NYT, містять десятки таких контрактів, підписаних впродовж терміну трохи більше року, а також випадки затримки або неповних поставок та передоплати за зброю, яка так і не надійшла.
Україна зараз самодостатня майже на 60 відсотків свого озброєння, заявив минулого місяця Президент України Володимир Зеленський. За словами глави держави, зброя вітчизняного виробництва стане основою майбутньої безпеки України, зокрема, як стримуючий фактор для збереження миру після закінчення бойових дій. Проте колишні чиновники та аналітики, опитані виданням, стверджують, що реалізація цієї стратегії вимагає подолання тривалої історії корупції в українських військових закупівлях.
У своїй заяві директор Агентства оборонних закупівель Міноборони України Арсен Жумаділов підкреслив, що нижчі пропозиції при тендерах іноді відхиляються, оскільки «можуть не відповідати необхідним стандартам якості, термінам поставки, умовам оплати або іншим важливим критеріям». Також, за його словами, агентство нещодавно переглянуло свою практику укладання контрактів, щоб забезпечити справедливість. Він сказав, що минулого року воно почало поступово скасовувати контракти з посередницькими компаніями, які отримували націнку від продажів.
Втім, як відзначають автори матеріалу, залучення посередників було вимушеним кроком у 2022 році, оскільки з початком широкомасштабного російського вторгнення власне українські збройні запаси доволі швидко вичерпалися: так було, до прикладу, з артилерійськими боєприпасами, яких вистачило приблизно на два місяці, тому Україна звернулася до посередницьких експортних компаній задля швидкого пошуку та придбання потрібних запасів по всьому світу, в тому числі, в країнах Близького Сходу та Африки.
Куп’янськ як пастка для цивільних
Так стверджує у своєму репортажі німецька агенція «Deutsche Welle». Кореспондентка DW в Україні Ганна Соколова-Стех поспілкувалася з цивільними жителями, евакуйованими з Куп’янська та навколишніх сіл. В’їзд та виїзд з самого міста заборонені з кінця вересня, у ньому вже перебувають російські військові, яких українські бійці намагаються витіснити. До міста не можуть потрапити навіть гуманітарні працівники, тому місцеві жителі змушені тікати самостійно.
75-річна Валентина, яка жила на північній околиці Куп’янська, за допомогою іншої жительки змогла вибратися з міста та зараз перебуває у транзитному центрі для ВПО у Харкові. Вона каже, що вирішила втекти після того, як до її саду прийшли двоє російських солдатів, один з яких був дуже п’яним і погрожував їй гранатою. Зараз літня жінка сумує за домівкою та своїм городом. Чотири місяці в місті не працюють ні зв'язок, ні електрика, ні вода, ні газопостачання, відзначає Валентина. Також закриті всі магазини. «Обстріли жахливі. Все зруйновано. Все почорніло та спалено, – каже вона, – а дрони літають... Коли когось помічають, то залишаються на місці, а потім пікірують на них. Багато людей гине».
За даними УВКБ ООН, наразі в Україні перебувають приблизно 3,8 мільйона ВПО; українська влада оцінює їхню кількість у 4,6 мільйона. Це українці, які з 2014 року – після анексії Криму та початку бойових дій на сході країни – втекли від російської агресії до безпечніших регіонів України. Наразі це здебільшого пенсіонери, які не можуть дозволити собі орендувати квартири та живуть у гуртожитках. Однак це не вирішує їхніх проблем, оскільки без підтримки їм важко організувати своє повсякденне життя, виконати формальності чи відвідати лікарню.
88-річний Микола зараз живе у харківському будинку-інтернаті. До цього дідусь жив у селі Велика Шапківка на північ від Куп’янська. Він завжди ходив до міста, щоб відвідати свого 65-річного сина. «Раптом за мною почав летіти дрон. Я підняв руки та сказав: «Стріляй!» Але він кружляв, руйнуючи будинок і ферму. Мене пощадили», – згадує він. Зараз Микола живе сам у кімнаті та залишає друге ліжко вільним для сина, який досі в Куп'янську. Він не мав з ним жодного зв'язку вже місяць і відчайдушно хоче повернутися до Куп'янська. «Тепер там поперек дороги натягнуті шестиметрові стовпи та сітки проти дронів. Її називають «Дорогою життя». Туди треба йти, іншого шляху немає», – каже дідусь. Але соцпрацівниця забороняє йому. «Я хочу туди піти. І якщо мене вб'ють, нехай так і буде», – каже Микола, стримуючи сльози.
Ворог нищить український газовидобуток
Американське бізнесове видання «Bloomberg» підготувало тривожний матеріал щодо стану вітчизняного газовидобутку після ворожих атак. Масований російський обстріл Харківської та Полтавської областей, який стався 3 жовтня, знищив приблизно 60% видобутку газу в Україні, повідомили поінформовані джерела видання, які побажали залишитися анонімними. Якщо подібні удари триватимуть, Україна очікує, що до кінця березня наступного року їй потрібно буде купити приблизно 4,4 мільярда кубічних метрів газу вартістю майже 2 мільярди євро - це еквівалентно майже 20% річного споживання України.
Після повітряних ударів ворога Україна звернулася до своїх партнерів з G-7 з терміновими проханнями про обладнання для ремонту своєї енергетичної системи та повторила давні прохання про додаткові системи ППО для захисту енергетичної інфраструктури. Вона також шукає фінансової підтримки для оплати необхідного імпорту газу. Автори матеріалу вказують, що газ є важливим під час доволі холодних зим в Україні, де домогосподарства майже повністю залежать від палива для опалення. Росія атакувала енергетичну інфраструктуру нашої країни щозими з моменту вторгнення в лютому 2022 року, щоб підірвати моральний дух цивільного населення та підтримку військового опору москві.
Збільшення поставок газу до України з ЄС може послабити ринок регіону, і ці побоювання вже сприяли зростанню європейських цін на газ. Запаси газу в ЄС все ще нижчі за історичні норми, що робить регіон вразливим до потенційних перебоїв. Холодна зима може швидко виснажити резерви та спричинити подальші стрибки цін, що посилить тиск на споживачів. Точна кількість газу, необхідного Україні, залежатиме від низки факторів, включаючи швидкість ремонту пошкоджених об'єктів та вплив будь-яких майбутніх авіаударів, заявила міністерка енергетики України Світлана Гринчук.
Наразі українська сторона оцінює вартість прямих фізичних збитків, завданих енергетичному сектору з початку вторгнення, у 20,51 мільярда доларів, включаючи 14,8 мільярда доларів в секторі електроенергетики, 1,35 мільярда доларів у газовому секторі та 1,7 мільярда доларів у нафтовому секторі. Ці цифри не включають втрати, пов'язані із Запорізькою атомною електростанцією, яку російські війська захопили на початку війни.
Як чернігівський дитсадок живе в умовах відключення світла
Журналісти британської агенції «Reuters» відвідали Чернігів та підготували репортаж із місцевого дитячого садка № 72. Кухарка закладу 59-річна Наталія Мешок виходить з дому о другій годині ночі, щоб прийти до дитячого садка та приготувати їжу для десятків дітей, коли енергопостачання більш-менш стабільне. «Зовсім порожньо та темно. Трохи страшно, але ти розумієш, що маєш йти, бо тут діти», - сказала вона, стоячи на темній кухні дитячого садка серед каструль з вже готовою їжею.
Чернігів став одним із перших українських міст, яке зазнало значних російських ударів по своїй енергетичній інфраструктурі впродовж останніх тижнів, що спричинило постійні відключення електроенергії та порушення ритму повсякденного життя. Проте вже згадана Наталія Мешок була рада, що електрика тієї ночі протрималася довше, ніж звичайні кілька годин, бо це означало, що вона та її колеги-кухарі встигли приготувати обід для дітей віком від 2 років і старше, а також сніданок.
Директорка дитячого садка Євгенія Савченко каже: «Ви знаєте, чому діти в дитячому садку? Тому що їхні батьки працюють. Ніхто цього не скасовував. Їм потрібно ходити на роботу». За декілька днів до візиту журналістів у Чернігові йшли дощі, і температура у приміщенні садка становила 14 градусів. У підвалі, який служить бомбосховищем, було трохи тепліше, втім, директорка закладу не знає, коли у садочку увімкнуть опалення. Та і загалом з перспективами опалювального сезону є великі питання, відзначають автори статті, оскільки росіяни б’ють по газовидобувній промисловості України, а газ критично важливий для централізованої системи опалення у містах, яка залишилася ще від радянських часів.
Часті сирени повітряної тривоги означають, що діти в чернігівському дитячому садку № 72 проводять більшу частину часу в підвалі, граючи, співаючи та споживаючи приготовані для них страви. Савченко сказала, що дитячий садок відвідують лише близько 65 дітей із загальної кількості 170, зареєстрованих там. «Поки немає освітлення та опалення, вони (деякі батьки) намагаються тримати дитину вдома, бо там можуть трохи обігріти кімнату газом», – сказала вона.
Ворожі атаки на українську залізницю посилюються
Про це пишуть журналісти британської новинної служби BBC. Залізнична система України протяжністю 21000 км – це не просто вид транспорту, це центральний стовп воєнних зусиль України та потужний національний символ стійкості. Провідниця потягу Ольга Золотова постраждала на початку жовтня під час удару російського дрона по залізниці у місті Шостка на півночі Сумської області. Загалом тоді постраждали тридцять людей. «Коли «Шахед» врізався, я була вкрита уламками. Я була у другому вагоні. Мене витягли, – каже жінка. - У мене потемніло в очах. Скрізь був вогонь, все горіло, моє волосся трохи загорілося. Я була в пастці». Травми Ольги були важкими, тому її доставили за понад 300 км до спеціалізованої лікарні у Києві, призначеної для залізничників, їй зробили операцію на нозі та встановили металеву пластину.
Ворожі атаки на залізницю України стаються все частіше. За даними національного залізничного оператора «Укрзалізниця», у вересні було вдвічі більше нападів, ніж у серпні, – не лише на потяги, а й на інфраструктуру, яка підтримує залізничну мережу. «Майже щодня протягом останніх двох місяців ми стикаємося з цілеспрямованими нападами на інфраструктуру Укрзалізниці та об'єкти електропередачі», – каже Олексій Балеста, заступник міністра розвитку громад та територій України. Він припускає, що першочергово росія полює на локомотиви, атакуючи як вантажні, так і пасажирські потяги.
Посадовці вказують на два основні фактори, які, на їхню думку, призвели до цієї посиленої хвилі атак. По-перше, зростаюча здатність росії щодня виробляти велику кількість відносно дешевих безпілотників типу «Шахед», які здатні літати на все більш значні відстані. Також на лінії фронту настав по суті майже глухий кут, тому росіяни змістили акцент на порушення ліній постачання.
«Ворог намагається повністю нас зупинити. Це частина воєнної тактики, спрямованої на те, щоб викликати паніку серед цивільного населення, зруйнувати нашу економіку та зробити країну непридатною для життя», - каже голова правління «Укрзалізниці» Олександр Перцовський. За його словами, ключовими факторами реагування України є якомога швидше відновлення завданої шкоди, координація з військовими та навчання персоналу розпізнаванню потенційних диверсійних загроз.
Літературні фестивалі під час війни
Про враження від літературного фестивалю на львівському «BookForum» розповідає Фіона Бенсон спеціально для британського видання «The Guardian». Її запросив на цей захід український поет-солдат Артур Дронь. Вона розповідає, як закохалася у Львів та його квітучу літературну культуру ще до того, як залунала сирена повітряної тривоги.
Жінка два роки працювала над проєктом «Українська воєнна поезія» Ексетерського університету, коли отримала запрошення поїхати на найбільший літературний фестиваль України. Спочатку їй не дуже подобалася перспектива подорожі до зони бойових дій, але її запевнили, що відвідування «BookForum» у Львові буде безпечним. Фіона проводила поетичні майстер-класи з біженцями з України та редагувала переклади української поезії, зокрема, збірку солдата Артура Дроня «Ми були тут», опубліковану у листопаді минулого року. Тож, коли Артур та його перекладачка, поетеса Юлія Мусаковська запросили Фіону та професора Г'ю Робертса відвідати фестиваль, вони не могли відмовити.
На другий день фестивалю Львів потрапив під потужний російський ракетний обстріл, тому Фіона разом з Г’ю були змушені терміново переміститися до укриття. А перед цим вони зустрілися із міським головою Львова Андрієм Садовим, переглянули презентацію про інститут «Незламності» - величезний лікарняний комплекс у Львівській області для реабілітації поранених. Він включає провідні світові центри дизайну протезів, відділення фізіологічної та психологічної допомоги, а також пологові відділення. Він постійно розширюється, готується до майбутніх пацієнтів та довгострокової спадщини цієї війни, її численних травм.
Під час фестивалю Фіоні довелося читати багато віршів військових, їх важко читати, і всі троє авторів мають травми – психологічні, а у випадку Артура Дроня - і фізичні. Пошкоджено нерв в лівій руці внаслідок удару російського безпілотника, червоний шрам стер частину його прекрасного татуювання з деревами на руці. Він досі проходить реабілітаційне лікування в інституті «Незламності». Багато його друзів – також чудових поетів – загинули, зокрема, дуже талановитий Максим Кривцов.
Постачання на передову під лавиною ворожих дронів
Журналісти британського видання «The Sun» поспілкувалися з українськими військовими на околиці Харкова і розповідають про непросту місію – забезпечення постачання на передову під роями російських дронів. Зростаюча кількість ворожих дронів у повітрі зробила життєво важливі поставки постачання ще більш смертоносними. Тож військові звернулися до безпілотних наземних транспортних засобів або UGV, щоб пройти через «зону смерті» позаду фронту. Вони також використовують транспортні засоби для евакуації поранених солдатів.
Військовослужбовець з позивним «Шершень» сказав: «Усі дрони в небі означають, що нам потрібно використовувати дрони на землі. Вони рятують життя — це так просто. Навіщо ризикувати життям солдата без потреби, коли ми можемо використовувати дрон? Ці дрони рятують людей. Ці дрони економлять гроші». Асортимент наземних дронів під управлінням «Шершня» варіюється від транспортних засобів розміром з ручну валізу до невеликих фургонів. Деякі з них мають колеса або гусениці, деякі призначені для встановлення мін.
Журналісти спостерігали, як військові завантажували один з найбільших наземних дронів Tor 1000 припасами, включаючи дерев'яні піддони, які використовувалися як настили у вологих окопах, батареї для радіостанцій та безпілотник «Вампір», який може нести п'ять чи шість мінометних мін. Пізніше вони зустріли водіїв безпілотника, які керували вантажівками за допомогою ігрових консолей. Серед них були лікар з позивним «Турок», реп-продюсер американського походження, відомий як «Продюсер», та колишній поліцейський з позивним «Найк».
25-річний «Найк» сказав: «Я бачив, як гине забагато людей. Мені подобається ідея зменшення кількості тих, хто має бути на передовій». 39-річний «Турок» сказав, що почувається корисніше як оператор дрона, ніж як лікар-дерматолог. «Продюсер», який покинув Нью-Йорк, щоб захищати батьківщину своїх батьків, сказав: «Щоразу, коли ми виконуємо місію, це означає, що людині не потрібно ризикувати. Це майбутнє».
