Впродовж останніх двох тижнів (16 – 29 червня 2025 року) публікації на тему України продовжували бути в топі провідних світових видань. Зокрема, іноземні медіа писали про перспективи реалізації угоди зі США про розробку родовищ українських мінеральних ресурсів; піднімали важливу проблему еміграції молоді з України, яка охопила не тільки осіб чоловіків. Приділяли увагу і таким темам, як свята під час війни на прикладі святкування українцями Івана Купала; аналізували подальші перспективи української економіки в умовах війни; обговорювали питання повернення викрадених росією українських дітей. Про ці та інші теми - у нашому традиційному огляді світових медіа.
Угода про мінерали в дії
Американське видання «The New York Times» аналізує перші кроки української влади у рамках реалізації угоди про мінерали зі США. 16 червня Україна затвердила рішення про дозвіл приватним інвесторам видобувати літій, повідомили виданню два урядові чиновники, які побажали залишитися анонімними. Проєкт стане першим, що буде реалізований за цією угодою. Мова про Добрівське літієве родовище в центральній Україні – цей мінерал критично важливий для виробництва електричних батарей.
Серед потенційних учасників торгів — консорціум інвесторів, до складу якого входять енергетична інвестиційна компанія TechMet, яка частково належить уряду США, та мільярдер і друг президента Трампа Рональд С. Лаудер. Ця бізнесова група давно виявляє інтерес до згаданого літієвого родовища. Автор матеріалу приходить до висновку, що перші кроки українського уряду свідчать про зусилля України показати Д. Трампу, що угода рухається вперед на тлі зростаючих побоювань, що Білий дім може відійти від конфлікту, оскільки перемовини щодо припинення вогню з росією застопорилися. Проте є одне «але»: незважаючи на наявність на території України запасів мінералів, визначених США критично важливими для своєї економіки, більшість з потенційних проєктів стануть прибтковими лише через десятиліття. І причинами цього є не тільки триваюча війна, а й пошкоджена інфраструктура та корупція в Україні.
Масовий виїзд молодих жінок – новий виклик для України
На проблему масової еміграції з України молоді звернуло увагу британське видання «The Telegraph». Журналісти поспілкувалися з цьогорічними випускниками однієї з львівських шкіл та їх вчителями. Значна кількість опитаних молодих людей висловили наміри виїхати з України одразу після випускних іспитів. Для цього вони обирають навчання у європейських вишах, зокрема, у Польщі, яка є найближчою сусідкою України. Педагоги також ставляться з розумінням до такого вибору їх учнів.
Польща прийняла більше українських студентів бакалаврату, ніж будь-яка інша європейська країна. У 2023 році майже 45% загальної кількості іноземних студентів польських університетів були українцями. Але дані також показують тривожне зростання кількості молодих жінок, які вирішують виїхати з України для навчання за кордоном. Кількість українських студенток, які вступили до польських університетів, майже подвоїлася за рік після вторгнення, згідно з даними польської агенції Radon. Збільшення кількості молодих чоловіків, які прибувають, було ще більшим. Привабливість престижних навчальних закладів Європи, безумовно, цікавить молодих українців. Але здебільшого вони просто хочуть втекти від війни.
Автори матеріалу вказують, що Україна нині намагається навіть в умовах війни вкладати чималі кошти в освіту, проте на даному етапі це не може вирішити проблему відтоку кадрів. Підсумовуючи, вони зазначають, що окрім «витоку мізків» масова еміграція є демографічною бомбою уповільненої дії; висловлюють побоювання щодо того, хто ж тепер відбудовуватиме країну після завершення війни, якщо молодь масово емігрує.
«Politico» критикує Андрія Єрмака
Американське видання «Politico» виступило з критикою на адресу чинного очільника Офісу Президента України Андрія Єрмака. Готуючи матеріал, автори поспілкувалися з 14 особами, включаючи помічників конгресменів, колишніх американських і українських чиновників, котрі мають інформацію про взаємодії А.Єрмака у Вашингтоні. Однією з ключових претензій на адресу останнього є підозра у начебто невірному донесенні інформації від американських партнерів Президенту України В. Зеленському і навпаки, а також нібито його «недипломатична» поведінка.
Багато хто з опитаних висловив побоювання, що поведінка Єрмака все більше загрожує і так напруженим взаєминам між Україною та адміністрацією Трампа у той критичний момент, коли Київ залежить від підтримки США для захисту від постійних атак росії. Президент Д. Трамп здебільшого був поступливий до президента в. путіна, прагнучи підштовхнути Україну до мирних переговорів з москвою. Також автори статті твердять, що постать А.Єрмака начебто викликала роздратування і у попередньої американської адміністрації Д.Байдена, втім, її представники рідко висловлювали її відкрито, оскільки Україна й її потреби були в пріоритеті. Про пріоритетність України для нинішньої адміністрації Д.Трампа навряд чи можна сказати ствердно.
В той же час сам А.Єрмак у спеціальній заяві, поданій його речником, наголосив, що він робить усе можливе для захисту суверенітету та безпеки України. «Якщо це означає, що мене вважають «викликом» для інших — нехай. Я чекатиму багато годин біля будь-яких дверей, якщо це допоможе моїй країні та місії мого Президента, — сказав він. Я не маю амбіцій повністю розуміти, як працює американська політика — я приходжу говорити про країну, яку знаю найкраще: Україну».
Попри війну, українці святкують Купала
Про це пише топове американське видання «Associated Press». Вкорінене в давньому слов'янському язичницькому минулому України свято Купала включає ритуали та символізм на честь літнього сонцестояння, пов'язані з родючістю, природою, оновленням — цінностями, що передують християнізації регіону наприкінці першого тисячоліття. Журналісти AP відвідали Національний музей народної архітектури та побуту в Пирогові, де мали можливість на власні очі побачити учасників свята.
Майстриня народного мистецтва музею Вікторія, яка навчала відвідувачів плести барвисті квіткові головні убори, сказала, що свято Купала також має варіації в інших слов'янських країнах, і є «маленькою оазою» під час війні в Україні, де люди можуть «гуляти та насолоджуватися природою, архітектурою, піснями та танцями».
З огляду на те, що повномасштабна війна в Україні триває вже четвертий рік, а повітряні удари по містах посилюються, для деяких українців дотримання старовинних народних звичаїв має глибокий сенс. Це твердження поділяє 18-річна Софія – для дівчини це свято є нагадуванням про те, що «вкрай важливо підтримувати українську культуру та традиції, особливо відтоді, як почалася війна, бо так ми зберігаємо те, що є нашим».
Трагедія британської матері, яка втратила сина на війні в Україні
Британське видання «Daily Mail» розповідає історію 20-річного британця Колбі Долмана, котрий у травні цього року загинув у бою біля села Малі Щербаки Запорізької області. За словами матері хлопця, 37-річної Тари Бенфорд, її син, який до того не служив у британській армії через наявну астму, у березні 2024 року вирушив до України для участі у війні проти росії попри всі намагання матері відмовити його від цього кроку. Вже в Україні хлопець пройшов військове навчання та долучився до складу тактичної групи «Реванш», яка складається з українців, а також американських, британських та бразильських бійців.
К.Долман брав участь у кількох штурмах населеного пункту, врешті під час четвертого бойового виходу 10 травня його група потрапила під сильний обстріл ворога і юнак разом з трьома побратимами загинули в бою. Його тіло до цього часу так і не змогли відшукати. Матір та інші родичі загиблого зверталися за допомогою у пошуку тіла хлопця до депутата Лейбористської партії від округу Грімсбі, а також до британського уряду та посольства Великобританії в Україні – все безрезультатно. Також Т.Бенфорд висловлює претензії на адресу командирів підрозділу її сина: за словами матері, непідготовленого хлопця відправили на завдання, що виглядало як смертельне.
Родина запустила акцію «GoFundMe», щоб спробувати зібрати 6000 фунтів стерлінгів, аби привезти тіло британського воїна додому, адже жодної допомоги від української влади чи британських чиновників, за їх словами, не надійшло.
Економіка на межі: похмурі прогнози від «Washington Post»
Американське видання «The Washington Post» аналізує ситуацію в українській економіці, що склалася внаслідок війни з росією, яка поки не має тенденцій до закінчення. Автор матеріалу відзначає, що серед багатьох українців були певні надії на припинення військових дій після приходу до влади президента США Д.Трампа, але реальність полягає в тому, що війна може тривати роками і потягнути на дно економіку України, яка й так «ледве дихає» (саме таке формулювання використане у статті. – Авт.). Надії на швидкий мир розбилися після того, як Трамп переключив увагу на інші конфлікти, а росіяни подвоїли жорстокі обстріли українських міст.
Опитані журналістами видання українські посадовці, бізнесмени та економісти, значна частина з яких побажали залишитися анонімними через делікатність ситуації, сходяться на думці, що наразі вітчизняна економіка фактично стоїть на роздоріжжі, і все залежить від подальших дій влади. Поки економіка тримається — хоча й за значної підтримки Заходу. Але ризик полягає в тому, що цієї фінансової допомоги буде недостатньо в майбутньому. Єдиний великий інвестиційний план на перспективу — нещодавно підписана угода з США про розробку мінеральних ресурсів України — зможе повноцінно запрацювати лише за кілька років.
Проте є і світлі плями у загалом похмурій картині. Український банківський сектор виявився на диво стійким. Також активно розвиваються відновлювальна енергетика та виробництво біопалива. Своєрідний бум переживає сфера військового виробництва.
Викрадення українських дітей як військовий злочин росії
Цю проблему досліджує британське видання «The Guardian». За даними американської команди експертів, до 35000 українських дітей досі вважаються зниклими та, ймовірно, утримуються в росії або на окупованих нею територіях, при цьому їх сім’ї заявляють, що їм доводиться вдаватися до відчайдушних і ризикованих заходів, щоб врятувати дітей. У публікації як приклад наведена історія жительки Херсона Наталії, двох синів якої відправили до дитячого табору у російському місті Анапа у вересні 2022 року. Після тривалих поневірянь і ризиків, пов’язаних з проїздом через територію, контрольовану окупантами, жінці таки вдалося воз’єднатися з дітьми у лютому 2023 року та вивезти їх на безпечну територію.
Виконавчий директор лабораторії гуманітарних досліджень Єльського університету Натаніель Редмонд, котрий досліджує викрадення росією українських дітей, порівнює масштаби цієї трагедії з політикою онімечування нацистами польських дітей у роки Другої світової війни. Свідчення нещодавно врятованих дітей показують, що вони проходили військову підготовку у російських таборах і отримували покарання за те, що говорили українською. «Нам доводилося співати російський гімн і малювати триколор», — каже врятований дев’ятирічний хлопчик. Дітей змушують вірити, що їхніх батьків чекають неприємні наслідки, якщо вони не підкоряться, зауважує голова Української мережі прав дітей Дар’я Кас’янова, котра бореться за повернення викрадених дітей.
Наразі повернення дітей залишається ключовою вимогою України під час будь-яких мирних переговорів. Спеціалістка з евакуації української благодійної організації Helping to Leave Ксенія каже: «Ми обговорюємо території — і наші люди, наші діти — це наші території. Як ми можемо їх віддати?».
