Впродовж останніх двох тижнів (19 травня – 1 червня 2025 року) Україна продовжувала перебувати в полі зору топових світових видань. Про нашу країну писали багато й торкалися, перш за все, теми російсько-української війни та її всебічного впливу на наше суспільство. Зокрема, йшлося про функціонування бізнесу, сферу громадського харчування в умовах війни. Також звертали увагу на тотальне знищення ворогом міст українського Донбасу та нелюдські плани окупаційної влади з перетворення їх на «туристичні об’єкти». Не оминули і питання можливого експорту української зброї до європейських країн, ситуацію у церковній сфері. Про ці та інші ключові матеріали провідних зарубіжних медіа про Україну й поговоримо нижче.
Трамп поверне українських мігрантів?
Американське видання «The Washington Post» аналізує внутрішні документи адміністрації президента США Дональда Трампа, які потрапили у розпорядження преси. У них, зокрема, йдеться, що керівництво США має плани витратити до 250 мільйонів доларів, призначених для іноземної допомоги, на вивезення та повернення людей із зон активних конфліктів, зокрема, 700 000 українських і гаїтянських мігрантів, які прибули до Сполучених Штатів внаслідок військових дій і природних катастроф у їх країнах (жителі Гаїті мігрували переважно через руйнівні землетруси).
Хоча попередні американські адміністрації підтримували використання коштів платників податків для добровільної репатріації мігрантів, пропозиція, розроблена за президента Д. Трампа, є незвичною, оскільки стосується людей, які виїхали з деяких найнебезпечніших частин світу, і має на меті обійти Міжнародну організацію з міграції (МОМ), афілійовану з ООН структуру, яка зазвичай допомагає повертати мігрантів до своїх домівок. Окрім українців і гаїтян, у проєктах отриманих журналістами документів згадані й афганці, палестинці, лівійці, суданці, сирійці та єменці, які також можуть потрапити під програму добровільної депортації.
Про хот-доги в Україні
Про роботу сфери громадського харчування в умовах війни в Україні у своєму матеріалі розповідає американське видання «The New York Times». Мова йде про заклади швидкого харчування «Nathan’s Famous», які працюють на базі автозаправних станцій компанії «Socar» в Україні. Ініціатором і натхненником приходу американських закладів «Nathan’s Famous» до нашої країни став Олексій Дронов, який вперше звернувся до американців з пропозицією у 2019 році, проте компанія не зацікавилася. Втім, з часом його зусилля увінчалися успіхом, і перший заклад «Nathan’s Famous», який виробляє та реалізує хот-доги, з’явився в Україні вже під час пандемії коронавірусу.
Віце-президент американської компанії з франчайзингових операцій Олівер Пауерс з початком повномасштабного російського вторгнення активно підтримував Дронова та інших українців. Поступово продажі хот-догів відновилися, а сам пан Дронов став волонтером, вивчив тактичну медицину та зараз проводить її курси для всіх бажаючих. У зв’язку з війною у флагманському закладі «Nathan’s Famous» більшість працівників – жінки, періодично заходять солдати у військовій формі, щоб перекусити. Поки що у мріях українського представництва компанії - провести масовий конкурс з поїдання хот-догів на 4 липня (цього дня відзначається день незалежності США. – Авт.).
«Музеї смерті» замість квітучих міст
Британське видання «The Sun» у контексті нещодавньої телефонної розмови між американським президентом Дональдом Трампом та президентом рф володимиром путіним розповідає про похмуру картину страждань і руйнувань, які принесли росіяни містам українського Донбасу. Криваве вторгнення російської армії призвело до масового виселення цивільних осіб з їхніх домівок, а міста зазнали безперервних обстрілів.
Маріонетка кремля, ватажок т.зв. «днр» Денис Пушилін виступив з планом, який автори статті охарактеризували як «огидний» і «хворобливий». А саме: він запропонував перетворити зруйновані ворожими військами міста Донецької області у своєрідні музеї для туристів, залишивши без змін місця боїв та масові руйнування. Серед таких міст він називає Авдіївку, Вугледар і Бахмут. Вочевидь, озвучене ним є частиною більш широких задумів рф. Автори підсумовують, що росія часто заявляє, що вона начебто «звільнила» регіони України, але спустошення цих колись квітучих місць і міст свідчить про протилежне.
Родина росіян, що допомагали України
Британська новинна служба BBC підготувала великий матеріал про сімейну пару росіян Сергія і Тетяну Воронкових, які збирали інформацію для української армії на окупованих територіях, за що потрапили під репресії російських окупантів. Через неприйняття анексії Криму у 2014 році та критику російського президента в. путіна Воронкови були змушені залишити росію та у 2019 році перебралися до українського села Новолюбимівка на території Запорізької області. В Україні родина займалася сільським господарством і розведенням собак, там і застала російську окупацію регіону вже у перші дні повномасштабного ворожого вторгнення у 2022 році.
Впродовж двох років Воронкови передавали українським спецслужбам через спеціальний чат у Телеграмі інформацію про рух і розташування російської військової техніки, поки у квітні 2024 року Сергія не схопили росіяни у Токмаку. Там він потрапив «на підвал» до фсб, де кілька тижнів його піддавали тортурам, змушуючи зізнатися, кому він передавав інформацію про російські війська. Врешті його відпустили, і Сергій з Тетяною були змушені швидко покинути своє помешкання та виїхали через територію росії та білорусі до Литви. Наразі вони проживають у гуртожитку для шукачів притулку та сподіваються отримати посвідки на проживання. На адресу литовських органів влади надійшов офіційний лист від українських військових, у якому вони підтверджують участь Воронкових у допомозі нашій армії та висловлюють їм подяку.
Чи можливий експорт української зброї до Європи?
Координаторка програми в «Chatham House» Меланія Пажонка у колонці для американського видання «Politico» розмірковує над можливостями експорту озброєння українського виробництва до європейських країн. Вона твердить, що від початку повномасштабної війни виробнича потужність оборонної промисловості України зросла понад обсяги державних контрактів і можливості уряду щодо закупівлі. Авторка зазначає, що приватний оборонний сектор України має потужність виробляти понад 1 700 000 додаткових дронів і систем РЕБ, ніж він наразі виробляє.
Старт експорту українського озброєння дасть можливість європейським союзникам відкрити доступ до перевірених в реальних бойових умовах можливостей та обладнання. Водночас Україні це принесло би фінансові ресурси задля подальшого розвитку промисловості, а також покриття внутрішніх потреб. У Європі на створення власної дронової промисловості з нуля пішли б роки, а партнерство з Україною пропонує готове рішення. Зараз у нашій державі понад 40% зброї для війська виробляється в середині країни, проте слід нарощувати виробництво стратегічного озброєння: крилатих і балістичних ракет, систем протиповітряної оборони. Це можливо зробити через співпрацю з європейськими партнерами та відповідні інвестиції..
Про справи церковні
Грецьке релігійно-політичне видання «Orthodox Times» (близьке до православної церкви Константинопольського Патріархату) підготувало доволі інформативний матеріал щодо ситуації в українському православному середовищі. Спираючись на свої джерела в Україні та в середині Константинопольського Патріархату, автор матеріалу твердить, що ситуація в українському православ’ї наразі не відповідає очікуванням Вселенського патріарха Варфоломія, якими він керувався при наданні Томосу про автокефалію понад шість років тому. Зокрема, він вважав, що всі три тодішні православні церковні організації України увіллються до об’єднаної Православної Церкви України (ПЦУ) – втім, цього не сталося.
Джерела видання виділяють низку проблем, притаманних як ПЦУ, так і Українській Православній Церкві (УПЦ МП). Спільними для них є відсутність сильних церковних лідерів і змістовного діалогу між обома церквами. До прикладу, предстоятеля УПЦ МП митрополита Онуфрія у матеріалі відзначають як монаха та людину духовну, але водночас таку, котра не має харизми лідера та не бачить майбутнього розвитку Церкви. Загалом відзначають наявність в УПЦ МП двох течій - промосковської та патріотичної проукраїнської, а сам Онуфрій начебто намагається бути між ними. Звертають увагу на значний вплив на церковні процеси та самого Онуфрія керівника справами УПЦ МП митрополита Антонія Паканича, якого називають лідером орієнтованого на москву крила УПЦ МП. Великий залаштунковий вплив на справи в УПЦ МП продовжує здійснювати колишній народний депутат, бізнесмен та олігарх Вадим Новинський, який є надзвичайно близький до вже згаданого митрополита Антонія.
Підсумовуючи, автор матеріалу застерігає обидві православні церкви України щодо небезпеки сценарію перетворення у своєрідну «державну церкву», що передбачає домінування політичних питань над власне християнською місією Церкви у суспільстві. Прикладом такої «державної церкви» він називає РПЦ, яка по суті є частиною державної системи російської федерації.
Злочини проти українців - військовополонених і цивільних
Французька новинна агенція RFI з нагоди великого обміну військовополоненими між Україною та рф, що відбувся 23-25 травня, підготувала інтерв’ю з адвокаткою та лауреаткою Нобелівської премії миру, директоркою Центру громадянських свобод в Україні Олександрою Матвійчук. У ньому правозахисниця наголошує, що українці, які повертаються з російського полону, потребують значної фізичної та психологічної реабілітації. Окрім, власне, військовополонених українців, яких росіяни утримують у місцях позбавлення волі, ворог захоплює та незаконно утримує значну кількість цивільних громадян: чоловіків, жінок і навіть підлітків, яких окупаційна адміністрація запідозрила в нелояльності.
Полонених українців піддають фізичним тортурам: побиття, згвалтування, удари електричним струмом. За словами пані Матвійчук, вороги мають таку мету: фізично скалічити людину у полоні, щоб вона більше не представляла небезпеки для російських військ, та морально знищити як особистість. Вона наводить і головну відмінність між становищем українських полонених у росії та російських в Україні. В нашій країні Міжнародний комітет Червоного Хреста має повний доступ до російських військовополонених, як і ООН. І якщо ці полонені мають скарги, вони можуть звертатися до міжнародних представників. Українці, затримані в російських тюрмах - чи то військові, чи цивільні - такої можливості не мають.
