9 жовтня в український прокат виходить нова стрічка французько-української документалістки Марії Кондакової «Друге дихання». Вона розповідає про чотирьох ветеранів з протезами кінцівок та бійчиню після фронтового поранення, які підкорили одну з найвідоміших гірських вершин світу – Кіліманджаро. Героями фільму стали Роман "Добряк" Колесник, Ольга "Висота" Єгорова, Михайло "Грізлі" Матвіїв, Олександр "Рагнар" Міхов та чернігівець Владислав "Шатя" Шатіло. з яким ми поспілкувалися перед виходом фільму.
За словами Влада, стрічка фокусується не лише на процесі підйому:
«У фільмі задокументоване саме сходження і трошки біографії з життя і служби героїв. Зйомки почались десь за 2-3 місяці до сходження. до нас приїжджали, знімали наше життя, сім'ї, знайомилися з нами з нуля. І це продовжувалося до кінця нашого сходження. Про внутрішні переживання у стрічці теж є чимало, передаються думки взагалі по життю і під час самого сходження, особливо в критичні моменти. Фільм націлений на те, щоб показати: після поранення життя продовжується. Сама його назва «Друге дихання» про це говорить. У фільмі розкриваються характери різних героїв, зовсім різні типажі людей, хоча вони й об'єднані однією спільною метою і рухаються до неї».
Ані фізичні труднощі, ані гірська хвороба не завадили незламним воїнам пройти шлях до кінця, підкорити висоту в 5895 м та розгорнути жовто-блакитний прапор. Втім, за словами Влада, знімальній групі подеколи було чи не важче, ніж безпосереднім учасникам сходження:
«Під час сходження зйомки були дуже складними, тому що одне діло – пересуватися в горах помірним темпом, так як воно має бути, і просто йти до вершини. Інша справа – це наші оператори, режисерка, режисери звукомонтажу. Вони весь час змінювали темп, їм доводилося нас випереджати, зупинятися, щоб відзняти кадр, пропустити вперед, потім знову обігнати. І так, протягом всього сходження, по своєму стану, і фізичному, і моральному, складно уявити, як взагалі люди витримали оці ривки. Якщо ми просто йшли до вершини, то люди ще працювали весь той час. Коли ми йшли по багнюці, у нас була задача пройти її, не впасти там, не пошкодити себе. А у людей була задача все фільмувати і пересуватися по тій самій багнюці поряд з нами в більш незручному положенні».
Влад стверджує: вирішив піднятися на Кіліманджаро, щоб нагадати світу про силу й незламність українських ветеранів:
«Важливо, щоб люди побачили цей фільм. Хочеться донести до них культуру спілкування, показати, які ми є – ветерани після поранень, показати нашу незламність, щоб у людей було розуміння, хто ми і чим живемо. Ми – не привід для жалю і дуже не любимо, коли його до нас виражають. І особливо важливо для таких хлопців та дівчат як ми, змотивувати їх, щоб вони побачили іншу сторону медалі. Не те, що це страждання, біль і життя закінчується, ні. Воно змінюється, але з якоїсь сторони його можна змінити в кращу сторону. відкрити для себе щось нове і рухатися далі»
Детальніше про сходження на Кіліманджаро можна почитати за посиланням у унікальному інтерв’ю Владислава Шатіло нашому виданню.
А подивитися стрічку на великому екрані в Чернігові можна, обравши зручний сеанс за посиланням.
