Масове застосування росіянами FPV-дронів на фронті вже стало сумною реальністю. Для боротьби з ними в зоні бойових дій застосовуються всі наявні засоби: від вогнепальної зброї до зенітно-ракетних комплексів і постів радіоелектронної боротьби. Постійно змінюється і сам транспорт прифронтової смуги — його додатково захищають металевими сітками - так званими мангалами. Як це працює, і чи варто Чернігівщині витрачати на такий захист час і ресурси, розглянемо в цьому матеріалі.
Протидронові тунелі - це про пасивний захист
Поява на озброєнні противника дронів на оптоволокні вимагала використання нових засобів пасивного захисту. І одним з них стало зведення на прифронтових територіях протидронових бар'єрів уздовж доріг. На сьогоднішній день це вже багатокілометрові тунелі з різних сіток, під якими пересувається транспорт — як військовий, так і цивільний.
Перш за все, потрібно сказати, що дрон на оптоволокні – це fpv-дрон, у якого сигнали керування, телеметрія і відеосигнал передаються за допомогою кабелю оптоволокна. Він виглядає «прив’язаним» до пульта оператора тонкою оптоволоконною ниткою, яка поступово розкручується з котушки, прикріпленої до пристрою.
Дальність польоту такого дрону безпосередньо залежить від довжини оптоволоконного кабелю в котушці, встановленої на літальному апараті. Найпоширенішими моделями на сьогоднішній день є котушки з оптоволокном із довжиною кабелю 5 км, 10 км та 15 км, але є варіанти і на 20 і навіть 40 кілометрів (але поки що це поодинокі випадки). Оптоволокно вперше почали застосовувати у військовій сфері у 1970-х роках, коли американський флот використовував його для захисту зв’язку на військових кораблях. Згодом ця технологія стала основою для створення високоточних систем, таких як протитанкові ракети з волоконно-оптичним управлінням.
Ідея оптоволоконних дронів виникла у XXI столітті, проте інтерес до неї зріс лише в умовах сучасної війни. У 2022 році українські інженери провели перші випробування таких дронів, але тоді військове керівництво вважало, що це дуже дорого, і вони не були запущені у серійне виробництво. Зате це зробили росіяни, які з літа 2024 року почали масово використовувати ці апарати. Мало того, відомо, що росіяни з урахуванням досвіду війни на Чорному морі розробили морський безекіпажний катер, керований оптоволокном.
Наразі fpv-дрони на оптоволокні не вразливі до систем радіоелектронної боротьби, які здатні перехоплювати або порушувати зв’язок між оператором і безпілотником. Станом на осінь 2025 року технологічної протидії проти цих БПЛА в українському війську немає – тільки пасивні способи або фізичне знищення дрону (або пошкодження оптоволоконного кабелю, який помітити майже неможливо).
Дуже небезпечним виглядають спроби росіян (поки що знову таки не масовані) запускати з-за лінії фронту «материнські» безпілотники, що в свою чергу запускають дрібніші ударні апарати. Великий дрон працює як антена-ретранслятор, підтримуючи зв'язок між оператором та атакуючими безпілотниками.
Такі краєвиди зараз на більшості прифронтових територій.
Дрони щодня атакують логістичні маршрути
З літа 2025 року Росія почала системно завдавати ударів по наших логістичних маршрутах на глибині 40–80 км. Дрони щодня атакують траси, якими здійснюється підвезення боєприпасів, евакуація поранених і базова логістика для фронту та сотень тисяч мирних жителів. Тому прямо зараз на фронті виникають ситуації, коли підрозділи можуть чекати декілька діб на боєприпаси і не можуть воювати на повну силу.
Серйозні проблеми виникають і з евакуацією поранених. Медик «Азову» Михайло Ісак розповідає, що розбиті дороги та загроза БПЛА вкрай ускладнюють вивезення поранених: «Війна дронів і артилерії не завжди дозволяє забрати пораненого з тієї точки, де він є, навіть маючи 5–10 екіпажів. Евакуація має бути безпечною і для пораненого, і для тих, хто його транспортує. Загалом це велика командна робота. Евакуація поранених – це складний мистецький квест».
Якщо говорити більш конкретно про антидронові бар’єри, то тут варто сказати, що подібно до рибальських сіток, мотузка ловить дрон, у ній заплутуються його пропелери, коли дрон намагається наблизитися до транспортного засобу. І перші бар’єри в реальності були з рибальських сіток, які волонтери із Західної Європи надсилали сотнями тон. Так, засновник шведської некомерційної групи OperationChange Людвіг Раместам в липні 2025 року розповідав, що його організація вже поставила українським Силам оборони 250 тонн сіток. Їх передають партнери в країнах Північної Європи з великою рибальською промисловістю, наприклад, Данія. Раместам зазначив, що сітки отримують друге життя, і пожартував, що його організація «спустошить усі гавані».
Прифронтові території Донецької області.
Звісно, з’явились і заводські варіанти, які доволі активно закуповують обласні військово-цивільні адміністрації (подекуди вже встигли й включити їх в корупційні оборутки).
Слід сказати, що майже в кожному інженерному підрозділі та цивільних організаціях почались експерименти — який матеріал більше підходить, і які розміри комірок краще використовувати.
Виявилось, що чим більша комірка і тонший дріт, тим дешевше сітка, але пропорційно знижується її міцність. Крім того, вона буває з жорсткою або гнучкою структурою. Перевага гнучкої - під значними навантаженнями пружинить дрони, які падають на неї, таким чином знижуючи ударні навантаження. Тобто, при однаковому номінальному зусиллі на розрив гнучке пружинисте полотно може витримати влучання набагато важчого об'єкта, ніж з жорсткою структурою.
Волонтерські сітки для захисту від дронів. Фото: відкриті джерела
Чи варто закривати сітками дороги Чернігівщини?
В цілому ініціатива з встановлення антидронових бар’єрів розповсюдилось достатньо швидко, і зараз їх можно побачити не тільки біля фронту, але й на прифронтових територіях таких областей як то Харківська, Сумська та Херсонська.
Протидроновий тунель в Сумській області. Фото: відкриті джерела
Чи є масоване використання антидронових бар’єрів абсолютним захистом? По-перше, неможливо зробити ідеальний бар’єр – у будь-якому випадку є прогалини, де російські пілоти можуть маневрувати своїми дронами, щоб обійти захист, хоча для цього вони повинні бути дуже вправними. Однак дрони з оптоволокном обмежені довжиною та наявністю кабелів і за словам військових «дуже рідкісним» є випадок, коли пілот такого дрону летить до дороги, знаходить прогалину і прориває сітку. Більш ефективним засобом боротьби з протидроновими бар’єрами росіяни вважаються вогневий влив. Так, на початку осені 2025 року стало відомо, що росіяни почали систематично і послідовно наносити артилерійські удари (навіть підставляючись під удари дронів) по самих конструкціях. Крім того, оператори fpv-дронів почали бити по опорах, перетворюючи бар’єри на завали.
І наостанок більш приземлене питання: чи варто використовувати такі протидронові бар’єри і в Чернігівській області, прикордоння якої потерпає від ударів дронів. Звісно, що будь-який пасивний захист - не зайвий, однак є декілька зауважень. Так, вочевидь, росіяни не вважають чернігівський напрямок пріоритетним, і використання дронів на оптоволокні вкрай обмежене (а для протидії звичайним дронам є інші засоби – менш затратні).
Антидронові сітки в Херсоні. Фото: відкриті джерела
З іншого боку, використовувати зараз вкрай обмежений ресурс для закриття сітками Чернігова або Ніжина, як про це говорять «гарячі голови» в мережі прямо зараз, немає сенсу, так як варіанти того, що FPV-дрони будуть найближчим часом долітати до них, поки що не проглядаються, а підтримувати бар’єр у робочому стані, як показує досвід прифронтових територій, теж недешево. І щоб не вийшла така ж ситуація, як з укріпленнями, які побудували, але «забули» про їх стан на декілька років. Хоча, звісно, такий план військово-цивільній адміністрації варто мати на увазі, і як тільки загроза мілких дронів стане реальною, швидко його реалізувати.
