Буккросинг або, як його ще називають в Україні, — книгообіг як громадський рух заснували ще на початку 2000-х . У нашій державі, зокрема, й у Чернігові, він почав набувати популярності та активно розвиватися вже після Революції Гідності у 2014 році. З того часу минуло вже понад 10 років і багато чого змінилося. Забігаючи наперед, можемо сказати, що наразі буккросинг у Чернігові не дуже популярний, але що до цього призвело? Який вплив мало повномасштабне вторгнення РФ та які локації буккросингу залишаються у місті донині? Про це читайте далі у нашому матеріалі.
Що таке буккросинг та яка його історія
Буккросинг — це, по суті, обмін книжками. Тобто власники книг залишають їх у відповідних локаціях і таким чином перестають бути їхніми власниками. Вони “звільняють” ці книги та своєю чергою беруть іншу книгу для читання, яку раніше вже хтось так само “звільнив”.
Ідея обміну книжками начебто не нова, проте у класичному розумінні ідею буккросингу запропонував спеціаліст з інтернет-технологій Рон Гонбекер у травні 2002-го року. Саме Інтернет дав поштовх цьому руху, адже Рон створив сайт BookCrossing.com, який дозволяв відстежувати місцезнаходження книг. Для початку він залишив 20 книг з пояснювальними написами в холі свого готелю. Там йшлося про те, якщо ви знайшли одну з цих книг, то повідомте про це на вищезгаданому сайті, а також “звільніть” одну зі своїх книг. Через пів року на його сайті було близько 300 активних користувачів, які “відпускали” свої книги і приводили нових учасників. Станом на листопад 2014 року на цьому сайті зареєстрували понад 13 мільйонів книг.
Обмін книжками по-чернігівськи
Як ми казали раніше, саме з 2014 року в Україні та, зокрема, у Чернігові буккросинг набував все більших масштабів, а відповідних локацій ставало все більше. Особливістю нашого буккросингу був обмін книгами без класичної їх реєстрації на відповідному сайті. В Україні навіть створили власні сайти для буккросингу, але наразі жоден з них не працює, та й тоді вони були не надто популярними. Тож все зводилося до того, щоб принести власну книгу та взяти почитати іншу книгу, яку там раніше хтось залишив.
Де була перша локація для буккросингу, в Чернігові сказати неможливо. Але з кожним роком їх ставало все більше. Вони з'явилися у навчальних, медичних, спортивних закладах, Центральному парку культури та відпочинку, на пляжі «Золотий берег» і, звісно, у бібліотеках. Зокрема, бібліотека імені Коцюбинського активно підтримувала цей рух і ще у 2012-му відкрила книжкову виставку «Прочитав — передай іншому».
Однією з найпопулярніших буккросингових платформ у Чернігові був фестиваль «Зелена сцена», де окрім музичної складової, завжди була частина, присвячена книгам. Про це з власного досвіду розповіла керівниця міської комунальної централізованої бібліотечної системи Ганна Пушкар:
«Найбільше в Чернігові мені запам'яталась локація на «Зеленій сцені». Я туди й сама книги приносила, і моя мама також. Загалом буккросинг - дуже гарна ідея, але, на мій погляд, вона дуже вайбова та підходить виключно під якийсь конкретний проєкт. Наприклад, це та ж «Зелена сцена», де вона була дуже доречна».
На думку Ганни Пушкар, окрім культурних проєктів, найбільш ефективними буккросинговими локаціями є готелі, кавярні, а також лікарні. Особливо в умовах повномасштабної війни, коли потік людей у медзакладах збільшився в рази.
«У готелях є буккросинг, адже багато людей купують на відпустку так звані «одноразові книги», які прочитав і не хочеш везти додому. Таких книг я бачила цілі шафи. Тому люди обмінюються, я й сама там брала книги. Також цікаво дивитися книги різними мовами, адже залишають їх люди з різних країн. На другому місці по ефективності - буккросинг в лікарнях. Ми також збирали книги й передавали у наш військовий шпиталь. Адже військові не мають змоги взяти з собою книгу. Тому взяли, почитали, назад поклали».
У чому проблема чернігівського буккросингу
Один із основних недоліків буккросингу в Чернігові та й в Україні загалом — ставлення самих людей. Цю думку поділяє й Ганна Пушкар. Вона вважає, що буккросинг у наших реаліях, окрім вищезгаданих локацій, є малоефективним і таким, що не відповідає своїй першочерговій задачі.
«Всі буккросинги так чи інакше закривалися. Волонтери, громадські активісти та мої друзі приносили гарні книжки, ці книжки забирали й вони ніколи не повертались. Такі у нас люди. І за деякий час на полиці буккросингу залишалася тільки макулатура, якийсь там «Капітал» Маркса тощо. І це в кращому випадку, бо часто люди просто беруть і не віддають гарні книжки. Прийде якась старша жіночка, просто їх згребе собі в торбу, як ми це бачили одного разу на «Зеленій сцені», і потім здасть на макулатуру. Якщо не на макулатуру, то я не знаю, нащо вони їх беруть», — каже Пушкар.
Ще однією з проблем Ганна Пушкар вважає умови зберігання. Мова як про шанобливе ставлення людей до книг та їхньої збереженості, так і про атмосферний вплив на них, якщо мова йде про буккросинг на відкритих майданчиках.
«Книга є книга, вона все ж таки псується від дощу, вітру, піску, зими. От я була тільки-но на морі, і там бачила дуже класну красиву локацію для буккросингу, стилізовану під човен на пляжі. Але ж книги там на один сезон, бо потім перетворяться на сміття. Чому? В основному люди не оновлюють підбірку книг, а тільки забирають собі».
Вплив повномасштабної війни на обмін книжками
Повномасштабне вторгнення РФ в Україну та активні бойові дії у Чернігові у лютому-березні 2022 року негативно вплинули на всі сфери життя міста. Не обійшло це стороною й буккросинг.
До російського вторгнення, як ми вже казали, у Чернігові було декілька локацій для буккросингу. Проте деякі з них зникли через безпосередні атаки росіян по цих будівлях чи поряд з ними. Насамперед, мова про будівлю Чернігівської обласної бібліотеки для дітей та юнацтва, яка зазнала значних пошкоджень внаслідок авіаудару по стадіону Гагаріна. Наразі бібліотека відродила ідею буккросингу та проводить його на відкритому майданчику у подвір’ї історичної будівлі через дорогу.
Також буккросинг був у дитячій міській стоматологічній поліклініці на вулиці Княжій, 20А, через дорогу від міської ради Чернігова. Ця будівля також значно пошкоджена внаслідок ракетного удару російської армії під час облоги міста. На жаль, тут досі не відродився не лише буккросинг, а й загалом медичне обслуговування. І питання відновлення цієї будівлі (а це взагалі-то пам'ятка архітектури місцевого значення. - Ред.) не стоїть на порядку денному.
Проте повномасштабна війна не припинила зовсім цю ініціативу. Так, вже у травні 2022 року, за місяць після деблокади Чернігова, у Туристичному інформаційному центрі відкрили «Книжкову полицю». Про це розповіла заступниця начальника управління культури та туризму ЧМР Катерина Литвин.
«Збір книг на "Книжкову поличку" ми ініціювали майже одразу після того, як місто почало відроджуватися після блокади. Бібліотеки також оговтувалися, Центральна бібліотека імені Коцюбинського була значно пошкоджена. Серед містян сформувався запит на читання свого, українського, сучасного. Тоді розіслали повідомлення знайомим, у видавництва, оголосили збір серед небайдужих у соціальних мережах. Книги просто десятками приходили на пошту, коробками з видавництв, сотні книг дарували. Це були і дитячі книги, і для підлітків, і детективи, романи, філософські видання. Їх брати можна було без обміну. Попит був, і досить довго - десь до кінця 2023 року».
За її словами, коли бібліотеки міста запрацювали на повну, запит на «Книжкову полицю» зменшився. Велику частину книг передали у сільські бібліотеки, які оновлювали свій асортимент і потребували старту.
«Хоча донині маємо періодичні подарунки на поличку, а також читачів, які незмінно заходять взяти нову книгу. Особливо багато читають твори Забужко, у нас чотири її книги. Читати беруть історичні романи, також лишили декілька книг і діти, які брали участь в наших заходах чи квестах», - розповіла пані Литвин.
Два в одному - буккросинг і читацький клуб
“Збираємося для обміну книжками та враженнями” - таке оголошення час від часу можна побачити на сторінці чернігівки Вікторії Сидорової у соцмережах. Пані Вікторія працює редакторкою на нашому сайті, а також задіяна як психологиня у різних проєктах.
“Я читаю з дитинства і постійно, а коли повернулася в Чернігів на початку червня 2022-го, відчула “книжковий голод”, адже книги у своїй власній домашній бібліотеці перечитала, а наші міські бібліотеки на той час ще не працювали, оговтувалися від трагічних подій, а дехто взагалі втратив своє приміщення”, - розповідає Вікторія Сидорова нашим читачам.
Тоді й народилася ідея провести зустріч чернігівців, які читають, аби обмінятися і враженнями, і вподобаннями, і літературою з дому. Перша зустріч пройшла в квітучому мальовничому садочку меморіального музею Коцюбинського. На ній було всього четверо учасників, але ідея сподобалася, і такі обміни почали проходити регулярно - приблизно раз на місяць.
“Ми збиралися в кафе, а згодом - у жіночих хабах, бібліотеках, у парку. Зазвичай, приходили 6-10 людей, але на деяких зустрічах було і 15, і 25 учасників. Особливо, коли я запрошувала когось із місцевих авторів. Так, ми зустрічалися з письменницями Оленою Терещенко, Вірою Курико, Інесою Фтомовою, Оленою Грицюк. Говорили про книги, які прочитали, приносили з дому, і можна було взяти ту, яка зацікавила, а потім принести на наступний обмін. Завдяки такому спілкуванню я відкрила для себе багато цікавих авторів. Остання знахідка - роман “Катананхе” Софії Андрухович. Ці зустрічі досі проводимо, але не так часто, як на початку”, - розповідає Вікторія Сидорова.
«Хочете віддати книгу за 600 гривень? Подаруйте її бібліотеці!»
На думку Ганни Пушкар, буккросинг — по суті та сама бібліотека, яку придумало нове покоління у новому форматі. Проте, як ми вже казали раніше, у цього формату є низка недоліків. Саме тому пані Ганна пропонує повертатися до бібліотек і наводить переваги такого виду поширення книг:
«Наприклад, книга за 400-600 гривень – це середня ціна на книги зараз. І от ви від серця відірвали, принесли, подарували цю книгу. Коли ви принесете її в бібліотеку, то будете на 100% впевнені, що ми її поставимо на баланс, каталогізуємо, будемо видавати людям, а потім дзвонити, якщо, не дай Боже, вони вчасно її не повернуть. Якщо ж віддасте її на буккросинг, то просто з нею попрощайтесь. Тож, якщо ви хочете подарувати комусь книгу за 600 гривень, от реально подаруйте її краще бібліотеці. Заходьте, зокрема, до нас у міську центральну бібліотеку. Ви побачите, наскільки тут зараз сучасні неймовірні та класні книги, бестселери, міжнародні новинки - все те, що зараз обговорюють в Інтернеті, все у нас є. І нащо той буккросинг, коли у бібліотеки та сама сутність!?»
