Чернігівський обласний художній музей імені Григорія Галагана зберігає чимало цікавих історій, які могли би нам повідати експонати. Шедеври європейських митців, яскраві зразки українського мистецтва, портрети історичних діячів – про свій рейтинг 6 найцікавіших експонатів у колекції розповідає заступниця директора з наукової роботи Світлана Демченко.
Надавніше полотно - «Концерт» Гендріка Янса Тербрюґґена (1626)
Шедевр західноєвропейського мистецтва, яке зберігає Чернігівський обласний художній музей, і окраса колекції, – це робота «Концерт» відомого нідерландського художника Гендріка Янса Тербрюґґена, одного з найвідоміших утрехтських караваджистів.
Караваджизм — це мистецький напрям у живописі, що виник на початку XVII століття під впливом італійського художника Мікеланджело Мерізі да Караваджо. Цей стиль характеризується використанням драматичного контрасту світла і тіні, реалістичним зображенням людських фігур і емоцій, а також акцентом на сценах із повсякденного життя. Часто вони подаються в релігійному або міфологічному контексті, – пояснює Світлана Демченко.
Робота «Концерт» написана в золоту добу Нідерландів, період економічного піднесення та культурного розвитку, попри баготорічну війну, що тривала.
Ми бачимо молодих людей, які музикують. До речі, сюжет запозичений у Караваджо, як і зображення старовинних музичних інструментів – спінета й лютні, – розповідає пані Світлана. – Твір багатозначний за сенсами. Це роздуми про чуттєвість,спокусу та швидкоплинність людського життя – надзвичайно поширений лейтмотив у мистецтві.
Перша директорка художнього музею мистецтвознавиця Світлана Ключник дослідила й атрибутувала твір. До слова, підпис автора на картині, вдалося встановити завдяки випадку.
Свіртлана Ключник розповіла, що дуже довго не могла зрозуміти, де він. Підпис може бути абсолютно непомітний або з часом десь затертий чи замальований, - зазначає Світлана Демченко. – Коли вона вже всоте оглядала цю картину, до неї підійшов майже сліпий хлопчик і запитав, що та шукає. Тоді хлопчик запитує: «Хочете, я знайду?» І майже без паузи він показав підпис Тербрюггена на деці клавесина, що зображений у центрі полотна. Там було написано: «Гендрiк Тербрюґґен 1626 рік».
Череп і мильні бульки як символ суєтності та скороминучості
Натюрморт «Маленький геній. Суєта суєт. Ванітас» Ґодфріда Схалкена (к. XVII – поч. XVIII ст. ) із музейної колекції найяскравіше розкриває тему суєтності. До речі, слово натюрморт має французьке походження, що дослівно перекладається як «мертва натура», а голландці називали цей жанр «still life», що означає «тихе життя». Ванітас (лат. vanitas — «марнота, суєта») – це різновид голландського натюрморту філософського типу, композиційним центром якого традиційно є людський череп.
Незмінним композиційним елементом Ванітасів було зображення черепа, – пояснює Світлана Демченко. – Якраз череп символізує суєтність і скороминучость, тлінність земних благ і неминучність смерті. Доволі рідкісним в таких натюрмортах є зображення – «путто» (дитини), яке присутнє на полотні. Його можна пояснити тим, що автор вводить у композицію латинську емблему «Homo Bulla» (дослівно «мильна булька»). Емблема зображає путто, який спирається на череп і пускає мильні бульки – символ швидкоплинності.
В мистецтві голландців використання емблем було поширеним явищем. Художники використовували їх, аби зашифрувати щось на полотні, а глядачі мали розшифрувати. Емблема була характерною ознакою європейського мислення епохи бароко.
«Іконописний портрет» чернігівського «упиря» Василя Дуніна-Борковського
Емблематичне мислення відобразилося й у творах, що були написані у Чернігові в XVIII ст. Такого висновку дійшов мистецтвознавець Анатолій Адруг. Саме він визначив приналежність портрета Василя Дуніна-Борковського до жанру емблема. Чому це так важливо? Заступниця директора музею пояснює:
Це про зв'язок європейського мистецтва з українським, культурного взаємообміну і діалогу. Українське мистецтво доби бароко розвивалося під впливом загальноєвропейських стильових тенденцій, бо було пов’язане з художніми процесами, що відбувались у Західній Європі. На думку мистецтвознавця Дмитра Степовика, саме через українське бароко виявилось усвідомлення українцями своєї європейської ідентичності. Особливо це значимо в умовах боротьби України проти збройної агресії росії за свій європейський вибір.
Портрет Василя Дуніна-Борковського, чернігівського полковника, генерального обозного в уряді Гетьманщини, належить до різновиду ктиторських епітафійних портретів.
Найімовірніше, створений місцевим іконописцем і розміщувався над похованням небіжчика в просторі Успенського собору Єлецького монастиря. Портрет за технікою виконання близький до іконопису, – розповідає пані Світлана.
Ця робота є цінним історичним джерелом, оскільки містить зображення елементів побуту, зброю, булаву, одяг. Цікавою є деталь, що привертає увагу дослідників – ноги портретованого.
Здається, що вони помінялись місцями: ніби праву варто написати на місце лівої, а ліву – на місце правої, – пояснює пані Світлана.
В 1894 році портрет фіксувався в колекції Василя Тарновського, це була частина колекції Чернігівського історичного музею, звідки її передали до Обласного художнього музею.
Національна ідентичність у портреті Григорія Ґалаґана художника Василя Серебрякова
Представник українського дворянства, меценат Григорій Павлович Ґалаґан, ім’я якого носить художній музей, зробив багато для розвитку української культури. Зокрема, упорядкував та опублікував у журналі «Київська старовина» вертепні тексти та ноти до них, що наразі є найдавнішими та найповнішими зі збережених.
Григорій Ґалаґан опікувався родинною колекцією мистецьких творів, що дісталася йому у спадок. Він замовляв та купував роботи відомих художників для її поповнення. Нині ця колекція є окрасою музейної збірки. Чим цікавий саме цей портрет? Світлана Демченко пояснює:
Ще зовсім юним, у 24 роки, здобувши освіту юриста, він поїхав у подорож Європою. Перебуваючи в Італії, замовив створення свого портрета Василю Серебрякову. У листах до матері він згадуює, що замовив український стрій, в якому позує.
На портреті 1843 року добре простежується національна ідентичність. У свій час меценат видав вертепну драму, і наразі зберігається дві скриньки Ґалаґанівського вертепу. Цікаво, що одяг на портреті ідентичний до вбрання одного з героїв Сокиринського вертепу – Запорожця.
Символ стійкості - «Український левик кобри не боїться» Марії Примаченко (1986)
Роботи народної художниці України Марії Примаченко впізнавані по всьому світу як твори українського наївного мистецтва. Серед 24 робіт авторки, які зберігає Чернігівський обласний художній музей імені Григорія Галагана, все ж є особлива для музейників. Вона має назву «Український левик кобри не боїться».
Ця робота є символом стійкості, боротьби добра зі злом. Вона дала назву мистецькому проєкту, реалізованому минулого року. Він присвячений історіям тварин, що стали символами стійкості, боротьби, жаги до життя. Бо і образи Марії Примаченко є уособленням сили духу самої художниці.Попри безліч обставин, зокрема, радіаційне забруднення внаслідок вибуху на Чорнобильській АЕС, вона не залишила свою рідну Болотню, демонструючи життєву стійкість, виражаючи її у своїй творчості.
Не лише роботи Марії Примаченко привертають увагу дослідників, а й підписи до них. Світлана Демченко говорить:
Один з них до роботи з музейної колекції «Пішов бичок» 1986 р. є яскравою тому ілюстрацією: «Пошов бичок на лужок кушать морожок/ жабка до бичка говорить/ не кушай морожок наєм рація (радіація) / бичок одвячає / я родивси навкараїні на Полісі / бояця рації трусішки».
Наразі виставка мистецького проєкту «Український левик кобри не боїться» експонується у залах музею.
«Дівчина» українського Клімта Віктора Зарецького
Робота Віктора Зарецького «Дівчина» (1986) створена в його авторському стилі, який приніс митцеві славу українського Ґустава Клімта. Портрет є справжньою окрасою мистецької колекції. Завдяки дослідженню Марини Гриценко, головної зберігачки фондів Чернігівського обласного художнього музею імені Григорія Галагана, нещодавно вдалося встановити особу дівчини.
На портреті зображена Ольга Риженко у віці 13 років. Робота створена у селі Горностайпіль на Київщині, куди художник приїхав до свого друга, місцевого вчителя малювання Володимира Шевчука. Віктор Зарецький шукав моделей для майбутніх робіт серед доярок, а побачив Ольгу Риженко, яка допомагала своїй сестрі.
Він побачив там цю дівчину, і замалював її, – розповідає пані Світлана. – Вона позувала для цього портрета, але згадує, що не було такого вишуканого вбрання, яке зобразив художник.
Сама Ольга вперше побачила роботу лише у 2011 році, коли вона експонувалася на виставці у Мистецькому Арсеналі, тоді й впізнала себе. Цікавим фактом є те, що доля звела Ольгу з мистецтвом, – вона працювала в одному з музеїв Києва.
Колекція Чернігівського обласного художнього музею імені Григорія Галагана налічує понад 9 тисяч творів, датованих від XVI століття і до сьогодення. Це унікальні полотна голландських, італійських, французьких художників, твори іконопису часів українського бароко, портрети історичних персон, твори декоративно-ужиткового мистецтва України тощо. Кожен експонат унікальний і вартий нашої уваги!
