«Одні ігри в голові, краще книжку почитай!», «Місяць без комп’ютера!», «Ти тупієш від цих своїх ігор». Знайомо? Це чув чи не кожен, хто грає у комп’ютерні ігри. У суспільстві існує стереотипна думка, що відеоігри — це про деградацію, психологічну залежність та марно витрачений час. І зовсім мало хто відверто говорить про те, що саме вони допомагають заробляти мільярди доларів, розвивати фантазію, стратегічно мислити, впоратися зі стресом. Саме такі історії ми зібрали у цьому матеріалі. А ще — поспілкувалися з психологом щодо можливих ризиків ігроманії та з політологом про пропаганду у цій сфері.
«Сапер», «Черви», «Пасьянс Косинка» — для багатьох перших користувачів комп'ютерів у 90-х саме з цих ігор починалася геймерська епоха. Та мало хто знає про їхнє справжнє призначення у ранніх версіях операційної системи Windows. Виявляється, пасьянс вчив користувачів переміщати іконки. «Сапер» — використовувати праву та ліву клавішу мишки. А «Черви» дозволяли грати у мережі, демонструючи можливості мережевого підключення NetDDE, яке розробив Microsoft.
Це нині відеоіграми нікого не здивуєш. А на початку 90-х комп'ютерів майже не було. А ті, хто їх мали, казали: «Це не іграшка». Тож вся відповідальність за розваги була на ігрових приставках. Однак, саме комп'ютерні ігри стали найбільш масовими.
Складно знайти людину, яка б не впізнала цього персонажа.
Вдягнувши яскравий комбінезон, сантехнік Маріо з 1985-го року рятував принцесу Піч і перемагав (або ні) злобного Боузера. Цю гру створили для ігрової консолі Nintendo Entertainment System. Вона й досі вважається одним з найбільш впливових і успішних витворів в історії відеоігор.
А цього фіолетового їжака пам’ятаєте?
У боротьбі з ворогом Sonic the Hedgehog з 1991-го із надзвуковою швидкістю збирав кільця. Гру створила команда Sonic Team для ігрової консолі Sega Genesis. Sonic став символом Sega і одним із найвідоміших персонажів у світі відеоігор.
Наступним хітом цих ностальгічних спогадів є відеогра Mortal Kombat II.
Це класика від Midway Games. Завдяки кривавим поєдинкам та унікальним персонажам 1993-го друга частина франшизи не лише популяризувала жанр битви у відеоіграх, але й стала однією з ключових в їхній історії.
А вже 1999-го світ відеоігор захопили терористи та контртерористи. Counter-Strike вдалося об’єднати мільйони гравців у всьому світі. Нині гра вважається однією з головних кіберспортивних дисциплін, за якою щорічно відбувається безліч турнірів.
Та 2011-го з’явилося те, що в певному сенсі витіснило своїх попередників зі світу кіберспорту і стало однією з найбільш вагомих дисциплін. Dоta 2 — це стратегія в реальному часі, де необхідно правильно зібрати команду та вміло використовувати персонажів. Щороку проводиться найбільший турнір з Dota 2 — The International. Це найбільше у світі змагання з кіберспорту. Суми призових фондів сягають десятків мільйонів доларів.
У ЯКІ КОМП’ЮТЕРНІ ІГРИ ГРАЮТЬ ЧЕРНІГІВЦІ
Що таке Dota 2, Battlefield 2042, DayZ, War Thunder Дар’я дізналася від свого нареченого. Виявилося, усі ці ігри вона отримала, так би мовити, у комплекті зі стосунками з ним. А от те, що Андрій може грати у них всі вихідні, дівчину налякало.
«Були навіть думки, що нормальному життю з прогулянками і кафешками настав кінець. Але для себе я вирішила так: якщо не можу це побороти, почну цікавитися. Заходила на різні платформи, вивчала ігровий сленг, героїв», — згадує Дар’я.
Спершу сідала поруч з хлопцем, поки той грає, а згодом почали завантажувати парні ігри. Зізнається, що проведений у такий спосіб час, не лише зміцнює стосунки, а й допомагає знаходити баланс між внутрішніми переживаннями і складною зовнішньою реальністю.
Те, що комп’ютерні ігри відволікають і дають змогу провести час з тими, хто далеко, зазначає і військовослужбовець Євген: «Це такий острівець занурення в звичайне мирне життя. У нас навіть комбриг казав: “Хлопці, не бухайте, скиньтеся, купіть PlayStation і грайте на ньому, коли повертаєтеся з позицій та маєте кілька днів відпочинку”. Додому поїхати не можна, а от розслабитися у такий спосіб — цілком».
Тож поки хтось обирає серіали, книги чи заняття спортом — Євген обирає Dota 2, «Відьмака», Dark Souls та Bloodborne.
«Є така думка в суспільстві, що комп’ютерні ігри — це спосіб деградації. Але в них вкладаються нині такі гроші, що сюжети та графіка подібні до фільмів. Є, над чим подумати. Там красиві розв’язки, сюжетні лінії, психологічне навантаження. Все, як у кінематографі».
Перевагу чоловік надає серії фантастичних ігор «Відьмак», створених за мотивами циклу книжок Анджея Сапковського. Скільки разів доходив до фіналу — вже й рахувати перестав.
«Це велика гра. Там купа варіацій, де фінал кожного разу різний, в залежності від того, які рішення ти приймаєш під час гри. І досі я знаходжу нові місії чи місця, які ще не зустрічав. Я дуже люблю першоджерело, а гра точно відтворює атмосферу книг Сапковського», — розповідає Євген.
Саме за атмосферу подобаються ігри за комп’ютером і військовослужбовцю Максиму. Він не втрачає жодної можливості особисто нецензурно вилаятися на гравців з росії в аудіоформаті. Серед уподобань чоловіка: Dota Underlords, FIFA, Mortal Kombat, World of Tanks. Найбільше йому подобається те, що під час гри треба думати, а відчуття конкуренції посилює бажання перемогти.
«В Dota 2 я граю з 2014 року. Награв 4 тисячі годин. А це — безперервних 167 днів. І 2 тисячі годин в CS 2 — це повних 84 дні», — ділиться підрахунками Максим.
Як і більшості підлітків, батьки забороняли йому проводити стільки часу за комп’ютером. Називали ігри дурощами та наполягали на навчанні. Хоча саме тоді могла розпочатися його кар’єра у кіберспорті. Нині Максим дуже шкодує про втрачені можливості займатися улюбленою справою професійно, обернувши дитяче захоплення в джерело прибутку.
СКІЛЬКИ ГРОШЕЙ МОЖНА ЗАРОБИТИ У СФЕРІ КІБЕРСПОРТУ
З 2016 року на кіберпортивній арені чернігівця Андрія Кадика знають під ніком Ghostik.
У дитинстві 4-річний Андрій побачив, як у комп’ютерні ігри грає тато. З 10-ти почав грати сам у GTA та СS. Батьки усіляко перешкоджали такому захопленню хлопця. Аж поки це не почало приносити гроші. Високий рейтинг Андрія у Dota 2 помітили, і у 18 років він заробив свою першу тисячу євро.
«Найбільший призовий фонд був на турнірі The International 2017. Тоді за перше місце люди отримували по 16 мільйонів доларів на команду з п’яти гравців. Найбільше ми вигравали 700 тисяч доларів доларів на команду. Так, треба віддати відсоток організації. Це може бути від 5 до 25%. Але, крім цього, гравці команди мають щомісячну зарплату. Мінімум 2-3 тисячі доларів. А може бути й від 15 тисяч доларів — все залежить від організації. Крім того, є рекламні контракти».
На фото Андрій Кадик з дружиною Євою
До команди професійних кіберспортсменів Ghostik долучився після 20-ти років.
«Для цієї сфери це вже занадто пізно. Але це дуже кропітка робота без вихідних. Я прокидався, грав у гру, дивився огляди ігор, обідав і до пізнього вечора тренувався з командою. Вечеряв, знову грав, щоб закріпити навички, і лягав спати. І так кожного дня. Це забирало весь вільний час, але мені це подобалося», — згадує 30-річний Андрій.
Онлайн могло бути до п’яти турнірів на місяць. А завдяки змаганням на кіберстадіонах йому вдалося відвідати більше 15 країн. Та з початком повномасштабної війни Андрій не хотів, як багато українських кіберспортсменів, продовжувати грати в одній команді з росіянами. Навіть закрив свій російськомовний YouTube-канал на 52 тисячі підписників.
Він був одним із перших Twitch-стрімерів Dota 2, які перейшли на українську під час трансляцій. І нині є одним із найпопулярніших україномовних стрімерів, який проводить прямі трансляції, коментує провідні світові кібертурніри та закриває збори для ЗСУ. Впродовж двох років завдяки йому було зібрано понад 20 млн гривень на підтримку української армії.
ЗАЛЕЖНІСТЬ ЧИ ЕЛЕМЕНТ ЕМОЦІЙНОГО РОЗВАНТАЖЕННЯ?
За відповіддю ми звернулися до психологині Анни Чепурної.
«Комп’ютерні ігри — це можливість сконструювати своє “Я” з тих частинок, яких не вистачає в реальному житті. Нині досить поширеним є поняття травматичного досвіду як “руйнування ідентичності”. Через стрес і купу інших факторів стирається розуміння, “хто я і що я можу зробити”. Тут можна приміряти на себе роль, якої людина не має в реальному житті. Побути супергероєм або суперзлодієм».
Крім того, за словами фахівчині, це можливість позбутися агресії соціально-прийнятним шляхом, не завдаючи нікому шкоди.
«А агресії накопичується в нас багато, ми живемо в стані війни. І ще комп’ютерні ігри непогано розвивають уяву і фантазію», — додає психологиня.
До речі, про війну. З початком повномасштабного російського вторгнення такі ігри — це один із інструментів пропаганди.
ЯК ПРАЦЮЄ ПРОПАГАНДА У КОМП’ЮТЕРНИХ ІГРАХ
Нині російська влада розуміє, наскільки важливим інструментом впливу можуть бути відеоігри, тому активно працює в цьому напрямку. За інформацією з відкритих джерел, лише за 2024 рік росія витратила на таку пропаганду 40 млрд рублів. У чому вона проявляється, розповів політолог, кандидати політичних наук Денис Гороховський.
«Сама пропаганда може бути дуже різна. Починаючи від прямої, що називається "у лоба" — коли, наприклад, гра відображає участь російських військ у війні в Сирії чи Україні та відверто ретранслює кремлівські наративи, до більш витонченої, коли гра не робить конкретних закликів, а лише формує у споживача образ "найсильнішої армії у світі" чи "героїчних російських військових"».
Окремий напрямок ворожої пропаганди спрямований на західного споживача. Наприклад, у російській грі Atomic Heart згадують українські міста, наголошуючи на тому, що вони радянські. А щоб споживач у це повірив, застосували психологічний прийом і залучили до реклами голлівудських зірок.
«Хоча це не є елементом сюжету, а просто формує у західного споживача думку, що росія це ніби то правонаступниця СРСР, тому має право на контроль за цими містами. Також там червоною лінією йде тема про велич СРСР і якби ця країна не припинила свого існування, то була би найтехнологічнішою у світі. Ці тези мають смішний вигляд для нас, але працюють на західних споживачів, які не так глибоко обізнані в історії Радянського Союзу та пострадянських країн», — аналізує ворожу пропаганду у відеоіграх Денис Гороховський.
Крім того, поширюють такі пропагандистські наративи, як «не все так однозначно» та «росія має право на агресію». А те, що у ігровий спосіб намагаються залучити добровольців до лав армії країни-окупанта, розробники ігор підтверджують публічно.
«Українське геймдев-ком'юніті намагається робити подібний контент. Ми вже маємо приклади, коли вітчизняні ігри, які містять елементи проукраїнської пропаганди, ставали всесвітньо популярними. Кейс S.T.A.L.K.E.R. 2 — найсвіжіше підтвердження», — додає політолог.
Зрештою, грати чи ні — особистий вибір і відповідальність кожного. Головне, споживати цей контент свідомо, аби таке захоплення не шкодило ані вам, ані вашим близьким.
ФОТО: Валентин Бобир
