Тема особистих фінансів завжди була та є чутливою в нашому суспільстві. Це питання нечасто відкрито обговорюють. А даремно, адже фінансовий достаток – це відчуття комфорту і додаткові можливості. Тож сьогодні поговоримо про фінанси. Який же він – ідеальний сімейний бюджет? Як почати заощаджувати навіть за невеликого заробітку? Як інвестувати вільні кошти? Що таке активний, а що - пасивний дохід? Як інфляція «зʼїдає» наші гроші? Як змінити мислення бідності на мислення достатку? Чи варто заохочувати дітей фінансово та коли починати давати їм кишенькові гроші? А також про депозити, ОВДП, акції, інвестиції у нерухомість і багато іншого запитуємо фінансиста Миколу Силенка у нашій рубриці «Велика розмова».
Сімейний бюджет – закриваємо базові потреби та відкладаємо
- Сьогодні ми говоримо про гроші, фінанси. Це табуйована тема в нашому пострадянському суспільстві. Давайте почнемо ось з чого: як, на вашу думку, формується ідеальний сімейний бюджет? Коли чоловік працює, жінка працює чи як?
- Мають закриватися базові потреби. І частина ресурсу має йти на збереження і, як на мене, ще на інвестування. Бо збереження й інвестування – це різні речі. Одна справа – зберегти якісь гроші для майбутніх покупок. Інша справа – коли ми змушуємо гроші працювати на нас. Тому ідеальний родинний фінансовий портфель виглядає так: закриваємо базові потреби і 10-15%, а в ідеалі – всі 20% чи навіть більше направляємо на збереження та інвестування.
- Давайте трошки пояснимо нашій аудиторії, що таке базові потреби.
- Це гроші на харчування, одяг, комунальні платежі, автомобіль заправити. Тобто це, можна сказати, - повсякденні потреби, поточні витрати.
- А що робити з цими 10-15%, які, як ви сказали, в ідеалі залишаємо? Скільки заощаджуємо, скільки інвестуємо?
- Треба дивитись, бо коли говоримо про заощадження, то бажано мати якусь подушку безпеки на випадок надзвичайних ситуацій. Але кошти, які ми вважаємо подушкою безпеки, теж умовно не під матрацом тримати, а на депозиті чи придбати облігації, щоб можна відносно швидко використати. Ну, хоча би купити валюту, бо це теж сповільнює інфляцію. Коли ми говоримо про інвестування, то вкладаємо гроші, вони працюють на нас, ми отримуємо прибуток, який перекриває інфляцію. От коли ми отримуємо плюс, тоді це вже значить, що ми вклали кошти й вони до нас повернулися з відсотками чи прибутком.
Подушка безпеки – це запас на кілька місяців
- Подушка безпеки - як ми її розраховуємо? На родину загалом чи на кожного члена родини окремо?
- Звичайно, родина знає плюс-мінус свої базові витрати. Якщо взяти ситуацію, не дай Боже, що одночасно чоловік і дружина перестали працювати - через скорочення, проблеми на роботі тощо – то ми повинні розуміти, що має бути запас на 2-3 місяці, в ідеалі - на пів року, запас, щоб можна було прожити цей період.
Бо дуже часто відбувається, я від знайомих чую, що людина звільняється і бігом терміново хапається, погоджується на будь-яку роботу, на будь-який контракт, щоби бути на плаву. А це неправильно. Коли у тебе є якийсь запас, є подушка безпеки, ти спокійно місяць-два придивляєшся, шукаєш варіанти, ходиш на співбесіди і шукаєш роботу, яка тобі прийнятна. І на тебе не тисне час, бо ти розумієш, що є запас, щоб цей період спокійно пережити.
Якось треба почати її формувати, адже ми живемо в непростий час. Плюс у нас ментальність не дуже «заточена» на інвестування, заощадження. Наприклад, якщо людина перебуває навіть не в нулі, а в мінусі, в неї є мінус по кредитах, як їй почати, як їй здвинутися з цього плато? Це мають тектонічні зміни в мисленні відбутися, щоб почався цей процес. Хоча в теорії воно відносно просто: заробляти більше - витрачати менше.
- А як це працює на практиці?
- Кожному, у кого є фінансові складнощі, треба сісти й виписати з одного боку джерела доходів, з іншого - куди ми витрачаємо, подивитися на це. І якщо родина чи людина має відносно пристойні джерела доходів, але їй не вистачає, значить, ми кудись витрачаємо більше, можливо, йдеться не тільки про речі першої необхідності. Хтось багато витрачає на тютюн, хтось - на спиртне, хтось - на каву по 70 гривень, а якщо дві чашки кави в день, то це вже 140 грн. Як помножити на 30 днів, нормальна цифра набігає. Каву ж можна робити вдома і зекономити. Це такі банальні приклади. Тому треба дивитись, де ми робимо зайві витрати. А другий момент, що все це не стосується людей старшого віку, пенсійного, людей з інвалідністю чи з якимись обмеженими можливостями. Ми говоримо про відносно молодих, активних людей, які працюють і бачать, що їх заробітку не вистачає. То треба або змінювати роботу, або шукати додаткове джерело доходу.
- Додаткове джерело доходу – це про пасивний дохід чи активний?
- Насамперед, про активний. Бо якщо йдеться про пасивний, треба накопичити спочатку гроші і їх кудись вкласти, і потім вони почнуть працювати. Я зараз маю на увазі або додаткове джерело, або постійний дохід, який є більшим за той, що був. Якщо ви працювали на зарплату 15 тисяч гривень і бачите, що цього не вистачає, що робити? Або шукаємо роботу із заробітною платою 20-25, або залишаємось на цій роботі, але шукаємо підробіток десь на вихідних чи інший варіант. Слава Богу, сьогодні варіантів вистачає. Не так, як у часи мого студентства, коли ти міг заробити або розвантажуючи вагони, або чекаючи, щоб роздати ввечері газети під вибори. Ми жили не в часи Інтернету, не було таких можливостей. Сьогодні можна знайти спосіб навіть віддаленого заробітку, щоб якісь 3, 5, 10 тисяч гривень додатково заробляти. І їх можна вкладати.
Гроші – це не добре і не погано, це певний інструмент
- Що таке, на вашу думку, ментальність бідності чи психологія бідності і що з нею можна вчинити?
- Це певна установка, набір якихось стереотипів про гроші й заробіток у голові. Дійсно нам, особливо людям, які родом з СРСР, від оцього патерналізму, коли держава за нас щось вирішує, коли громада за нас вирішує, - від нього треба відмовлятися. Треба розуміти, що самому треба ставати господарем своєї долі, планувати своє майбутнє, розуміти, що ти робиш сьогодні, як ти підвищуєш свої навички. Тобто ще один інструмент досить дієвий для того, щоб більше заробляти, - інвестиції у власну освіту.
І оскільки ми вже заговорили про ментальність, то дійсно - заробітки, багатство, статки чи хоча би безбідне існування – це про психологічні установки. Якщо ми вважаємо, що гроші – це зло, що це погано, тоді в нас таке ставлення до них буде. Гроші – це не добре і не погано, це певний інструмент. Це можливість щось мати, це енергія. В тебе вона або є, або нема. Тобто це ти її направляєш у щось позитивне чи негативне. Є поле для маневру, це певна така свобода.
- Які курси, тренінги чи, можливо, психологічна література допомогла вам в цьому питанні? Як подолати оці установки, вийти на новий рівень?
- Я починав з базової літератури. Це книжки Роберта Кіосакі «Багатий тато, бідний тато», «Найбагатша людина в Вавилоні», є й примітивні книжки для підлітків, як-от «Пес на ім’я Мані». Потім я читав чимало літератури на стику економіки, фінансів, психології. Дуже цікаві книжки Бодо Шефера, Наполеона Хіла.
Чим класна така література? Коли ти читаєш, вона допомагає зрозуміти, що ти робиш не так. Ось у цьому є певна користь, пропонуються певні варіанти, щоб подивитися, що може бути по-іншому. У нас час дуже швидкий, час змін. І треба навчатися постійно, вдосконалюватися, покращувати свої навички, слідкувати за трендами, щоб просто бути на плаву. І треба розуміти: закінчив університет, отримав освіту, і тобі вистачить цього на 10-20 років. На все життя не вистачить. За рік-два ці знання та навички морально застаріють.
Діти мають розуміти, що гроші з неба не падають
- Давайте повернемося до справ сімейних. Чи схвалюєте ви, коли батьки фінансово заохочують своїх дітей за хатні справи, за навчання, за відвідування гуртків?
- У кожного свій підхід до виховання. Стимули можуть бути різними. Може бути й така практика. У своїй родині я практикую, що за якісь навчальні успіхи чи за допомогу батькам ми стимулюємо свою дитину або речами, або грошима. Тобто діти теж мають розуміти природу грошей, що вони з неба не падають, що їх треба заробляти. Тобто це такий спосіб допомогти дитині отримати ази елементарної фінансової грамотності, бо про це не розкажуть у школі.
- А з якого віку дитині треба давати власні кошти?
- Мабуть, з того віку, коли вона усвідомлює, скільки це, що за ці гроші можна придбати. І коли вона сама підходить і каже, що мені треба гроші, я піду в магазин щось купити. Це може бути 8, 9, 10, 11 років.
- А як батькам визначити, скільки давати – адекватно, а скільки буде занадто?
- Так, щоб це не перетворилося на марнотратство. Якщо дитина хоче купити сік, морозиво чи цукерку, будь ласка, ось тобі 20-50 гривень, сходи в маркет, придбай собі. Але я не думаю, що гарна ідея - давати дітям по 200, 500, тисячі гривень, щоб вони думали, куди їх витратити, коли не готові до таких витрат. Це як взяти людину, яка живе на мінімальну зарплату, і дати їй, скажімо, мільйон чи 5 мільйонів гривень. Вона довго буде думати, як їх ефективно витратити. Так само і з дитиною. Тобто це певний шок. Тому починати треба із дуже невеликих сум. Для того, щоб у дитини розуміння з'явилося, що і скільки коштує.
Починаємо заощаджувати з маленьких сум
- Давайте тезово обговоримо покрокову інструкцію, як почати відкладати гроші?
- Треба починати з аналізу. Коли людина задумується, що їй треба відкладати кошти, значить, вона або поставила собі якусь амбітну мету на майбутнє, або розуміє, що в неї з фінансами щось не так. Треба проаналізувати поточне становище. Де ти знаходишся? Скільки заробляєш? Скільки ми заробляємо? Скільки витрачаємо? Чого ми прагнемо? І тоді, розуміючи, відкладати вже з тих доходів, які є. Знову таки, нагадую про теорію маленьких кроків, треба почати з відносно невеликих сум, щоб це стало звичкою. Я пам'ятаю свої складні часи. Навіть, коли ледь вистачало на те, щоб заплатити комунальні, все одно я намагався купити якусь невеличку суму. Купив 10 доларів, відклав. А щомісяця по 10 доларів - і в кінці року в тебе 120.
- Але ви чимось жертвували?
- Звичайно. Це має бути відверта розмова з собою, адже для того, щоб собі щось дозволити, треба від чогось відмовитися. І якщо ми хочемо чогось більшого, якщо ми хочемо зробити заощадження, і потім ці гроші перетворити на інвестиції, щоб вони працювали на тебе, значить, ми не можемо кожен квартал їздити на відпочинок або не можемо купувати собі дорогі речі тощо. Якщо людина живе сама, вона може орендувати квартиру, наприклад, як за 8-10, так і за 15-20 тисяч. Це все питання вибору. Тобто можна знайти, на чому зекономити, для того, щоб відкладати. І фінанси – це завжди про дисципліну, про певні упередження та певні обмеження.
- Чи є сенс брати для початку своїх інвестицій мікрокредити?
- Точно ні. Мікрокредити – це про споживання. Я взагалі не люблю кредити, як їх нав'язують на ринку. Єдине, чим можна користуватися – оплата частинами. Хоча іноді можна підходити і запитувати: чи буде знижка, якщо я заплачу одразу всю суму? І часто скажуть, що буде. Тому з мікрокредитуванням дуже обережно.
Кредити вигідно брати тоді, коли ти маєш відсоток, який дорівнює або нижче інфляції. У мене була одна досить позитивна історія, коли я брав кредит «Доступне житло» на придбання свого першого житла під 3%. Я розумію, коли інфляція 10-12, а я беру під 3%, то в реальних коштах у гривні я віддаю менше, чим я взяв. Тож треба спочатку навчитися працювати з власними коштами, а кредити брати дешеві, там, де це можливо, або це державні програми, або грантові програми. Так от, коли ми просто йдемо в банк і беремо кредит під 20% з гаком, або, не дай Боже, в кредитну спілку, де ще більше, то ці кошти дуже дорогі. Ми беремо певну суму на дуже короткий період і дуже дорого платимо.
Коли з'являється вільний ресурс, приходить думка, що з ним робити
- Як почати формувати пасивний дохід? Якщо ми, наприклад, беремо мінімальну зарплату, і коли немає заощаджень, але людина розуміє, що треба щось змінювати, задумується про пасивний дохід.
- Для того, щоб задуматися про пасивний дохід, треба створити таку ситуацію, щоб видатків у родині було менше, ніж доходів. Коли в нас доходи 20 тисяч, а видатків – на 18 тисяч, ми розуміємо, що є зайві 2 тисячі гривень на місяць, з ними щось треба робити. Можна з'їздити відпочити на два дні кудись, а можна купити облігації, покласти їх на депозит, купити криптовалюту чи акції іноземних компаній.
Коли з'являється вільний ресурс, одразу приходить думка, що з ним робити. Тоді треба сідати й вивчати ази фінансів, вивчати основні доступні інструменти для пасивного інвестування на ринку. Треба рахувати, кому що підходить, бо у кожного свої вподобання. І, до речі, не кожен інструмент зразу буде доступний. Наприклад, якщо ми говоримо про нерухомість, то треба мати зі старту 20-25-30 тисяч доларів, щоб зайти у пасивне інвестування. Я маю на увазі, коли купується об'єкт для перепродажу чи для оренди.
- Давайте далі розглядати цей випадок. Скажімо, 2 тисячі гривень у родини залишається на місяць. Як можемо інвестувати цю суму?
- Сьогодні немає комісії на облігації внутрішньої державної позики, і ми можемо просто купувати державні облігації. Одна облігація коштує тисячу гривень. Тобто 2 тисячі гривень – це дві облігації. Я не так давно в своєму пабліку «Фінанси плюс» викладав розрахунок по ОВДП (облігації внутрішніх державних позик України) – по державним облігаціям. Я спеціально для експерименту пів року тому купив 100 облігацій на 100 тисяч гривень, і за пів року в мене плюс 8 400. Тобто вийшло десь 16 відсотків. Враховуючи інфляцію на рівні 12-13, все одно у плюсі.
- Тобто ви радите купувати ці облігації?
- Я не кажу, що це єдиний інструмент. Кому що подобається. Але цей інструмент дає можливість за певний період зібрати певну суму, якщо відкладати по дві тисячі кожного місяця чи в когось більше. Для того, щоб, по-перше, це перекрило інфляцію, а, по-друге, щоб можна було акумулювати певну суму. Хтось хоче збирати на своє перше житло чи на автомобіль, щоб надавати якісь платні послуги. Тобто, якщо є більш амбітна мета, то такі інструменти, як депозити чи облігації допомагають не втратити ці кошти. Щоб не було так: ти щось відклав, поклав під матрац, пройшов рік чи пів року, а ці гроші знецінилися.
- А наскільки захищені військові облігації?
- Облігації захищені фактом існування самої держави, бо фактично це боргові зобов'язання Міністерства фінансів України. І, слава Богу, наша українська держава гідно дає відсіч російському агресору. Є певна фінансова стійкість. І це дає можливість розуміти, що цей інструмент захищений державою Україна.
- Який механізм придбання та оподаткування військових облігацій?
- Механізм придбання дуже простий. Це можна робити через «Монобанк», можна через інші банки. Я користуюсь «Приват24». Але не мобільна версія, а заходжу на ноутбук, де вкладка «цінні папери», дивлюсь по своїх фінансових можливостях і обираю. Там є різні періоди, хтось бере на 3 місяці, на пів року, на рік і навіть на більше. В чому зручності? Є можливість достроково продати їх, якщо завтра знадобилися кошти. Можна продати і через 2 дні. Друга перевага - військові облігації або ОВДП не оподатковуються, на відміну від депозитів. Тобто маємо практично ту саму відсоткову ставку і не отримуємо оподаткування. І через це ми реально, якщо брати альтернативу – покласти на депозит, скажімо 10 тисяч, на фініші на руки отримаємо більше.
Державні банки відносно стабільні
- Якщо говорити про гривневі депозити, як правильно обрати ставку, банк, за якими критеріями?
- Треба дивитися на фінансову історію банку. Фінансові огляди є постійно, можна дивитися рейтинг банків. Сьогодні державні банки є відносно стабільними. В них іноді ставки не самі високі, але ми розуміємо, що це державні банки. Ризик того, що з ними щось станеться, нижчий. Я би дивився в цю сторону. Але є комерційні банки з досить пристойними ставками. Головне, щоб це були банки хоча би з топ-10 рейтингу. Інформація доступна, можна дивитися, моніторити, вибирати за ставками. Є інформація навіть на порталі Мінфіну, можна робити аналіз. Цього сьогодні достатньо.
- Є така думка, що відсоток за вкладами має перекривати відсоток інфляції. Чи так це?
- Це як мінімум. Інакше для чого вкладати кошти? Якщо ми кладемо кошти на депозит під 12 чи 13 %, а інфляція 14%, наприклад, може бути, бо в січні-лютому інфляція прискорюється, то по факту, після того, як ми заберемо кошти разом з відсотками, у реальній сумі, у реальній вартості ми заберемо менше. Це треба розуміти. От чому я наводив приклад з облігаціями: коли ми купуємо облігації та розміщуємо їх під 16 чи під 15,5 %, а інфляція 13, то ми трохи в плюсі. Це важливо.
- Продовжуючи попереднє питання, яка дохідність зараз в Україні в умовах війни вважається ОК?
- Для того, щоб говорити про дохідність, треба розуміти, на які ризики ми готові йти. Бо, як правило, там, де вища дохідність, ризики шалені. Це дуже пов'язані речі. Я наведу за приклад криптовалюту. Вона дійшла до 100 тисяч доларів за біткоїн, а сьогодні вже 82. Уявляєте шок людини, яка купила по 100 тисяч, а зараз продала за 82, тобто мінус 18 тисяч доларів за три місяці? Там високий ризик, але й заробіток високий. У облігаціях, у депозитах, у акціях міжнародних компаній, наприклад, якщо ми беремо S&P-500 (фондовий індекс, у кошик якого включено 500 акціонерних компаній США, що мають найбільшу капіталізацію, – ред.), це портфель найбільших акцій-гігантів, то там заробітки не такі вже великі, можна заробити 5-7% річних у валюті, але й ризики мінімальні. Якщо ми беремо якийсь класичний спосіб, наприклад, оренда житлової чи комерційної нерухомості, то 6-7-8% річних у валюті дохідність – це нормально.
Для інвестування краще розглядати новобудови
- Якщо ми розглядаємо нерухомість як один із варіантів збереження коштів і отримання капіталу, то навіть зараз в умовах війни цим можна займатися, так?
- Безумовно. Це роблять практично всі люди, які мають вільний ресурс або мають вільний об'єкт для того, щоб його задіяти. Якщо є квартира додаткова чи комерційний об'єкт, то є два варіанти - самому займатися та відкрити якусь справу або віддати в оренду та отримувати пасивний дохід.
- Тобто зараз вигідно купувати квартири, комерційні приміщення та здавати їх в оренду?
- Я в своїй практиці використовую таке поняття, як період окупності. Треба розуміти: якщо ми купуємо об'єкт за 25 тисяч доларів і будемо з того мати оренду 6 тисяч гривень на місяць, то треба рахувати, за який час нам окупиться цей об'єкт. Якщо період окупності 17-18 років і більше – це не дуже вдала інвестиція.
- А який період окупності вважається нормальним?
- Чим нижчий - тим краще, але в Україні на сьогодні вважається в нерухомості, коли в нас 13-15 % (мова йде про річний відсоток доходу з проінвестованих грошей, за таких відсотків період окупності інвестиції складе 7-8 років, – Авт.) - це добре. Але наступний параметр теж важливий – ліквідність, тобто як швидко ми можемо продати за потреби цей об'єкт. Саме через це я в своїй практиці не займався придбанням явно застарілого житла. Спробуй продати хрущовку. Це задача досить непроста. І продати так, щоб воно було більш-менш вигідно. Тому я би рекомендував для інвестування розглядати або новобудову, або квартири на вторинному ринку у відносно нових будинках.
Молоді родини, особливо сьогодні, не хочуть купувати, орендувати хрущовки, хочуть жити у відносно комфортних умовах. Тому я кажу, що треба дивитись місто чи селище, де ми купуємо. Бо якщо населений пункт росте, збільшується попит на житло, і там можна зайти в більший плюс. Це Київ або передмістя Києва. Подивіться, як ростуть Бровари чи Вишгород, інші населенні пункти поблизу столиці. І яка, на жаль, гнітюча ситуація у прикордонній Чернігівської області. Там точно люди продають більше, ніж купують.
Ще така порада. Я дуже часто бачу рекламки різних кампаній і сміюся з того, що от вкладіть кошти сюди, здається об'єкт дуже класний, і ви будете мати 13-15% річних у валюті від нерухомості. Це така безсовісна реклама, коли тобі обіцяють шалені прибутки, яких насправді ніколи не буде. Це можна дуже легко перевірити. Порівняти оренду у сусідньому будинку, подивитися, скільки ти вклав коштів у об'єкт, це просто математично вираховується. Тому порада інвесторам-початківцям: коли ви бачите дуже високі відсотки, будьте обережні. Інвестуйте не в щось, а в інформацію. Інвестуйте в свій час, щоб дізнатися більше про цей об'єкт, про інструменти пасивного чи активного доходу. Тому що найкраща інвестиція – це інвестиція у свої знання. Перед тим, як вкласти гроші, навіть відносно невелику суму, треба глибоко вивчити це питання. В ідеалі - проконсультуватись з фахівцем або з людиною, яка вже це робила, вибрати кілька варіантів, скласти якусь математичну, економічну модель. І тільки потім дуже обережно починати з відносно невеликих сум, щоб, не дай Боже, втрати були менші.
На картці, в готівці, у валюті – як краще зберігати гроші?
- Давайте поговоримо про акції міжнародних компаній. Зараз це дуже популярно, багато реклами в Інстаграмі, Фейсбуці. Пропонують навчити інвестувати, купувати акції великих компаній, таких як Google, Apple, Amazon. Це виглядає дуже складно, треба розбиратися в біржах, акціях. Що скажете про це?
- Дивіться, це має право на життя, тому що, наприклад, дуже популярним є вкладення в індекс S&P 500. Це набір акцій, портфель акцій найбільш потужних рейтингових компаній. Але є певні складнощі. В Україні на період воєнного стану є заборона на вивід коштів за кордон. Тобто треба шукати брокера, який вже працює з цим. Можна на цьому заробити, але, знову ж таки, треба підібрати брокера. Якщо Ви берете S&P 500, то у вас буде якийсь зрозумілий стабільний дохід, але невеликий. Якщо берете акції, які стрімко ростуть, треба враховувати тренди ринку. Наприклад, хто три роки тому вклався в NVIDIA, яка дуже потужно росте через те, що відеоконтенту стає більше, то йдеться про плюси. Але є нюанс.
Зараз через прихід президента Трампа і через цю всю американську турбулентність S&P 500 теж просів. Два місяці ми спостерігаємо просідання. Моя думка така: у портфелі інвестора акції повинні мати якусь долю, з цим можна працювати, і на цьому можна заробити. Але починати треба з невеликих речей. Мова може йти не про спекуляцію, що сьогодні купив, два дні почекав, коли воно підросло, а потім продав. Ну, ніколи не вгадаєш, бо навіть самі круті трейдери програють. Але якщо вкладаєш у, наприклад, щось стабільне і менш ризиковане, типу S&P 500, і на довгий період, то, звичайно, на виході можна щось отримати.
- Як краще зберігати гроші - на картці, в готівці, у валюті?
- Непросте питання. Війна нам показала, що готівка має бути. Тому що може виникнути ситуація, коли ти десь не розрахуєшся: або інтернету нема, або світло вимкнуть, або ще щось. Але сьогодні достатньо можливостей зберігати гроші на картці, в тому числі і валюту. Сьогодні дуже просто придбати через мобільний додаток валюту. Чи просто підійти в банк і замовити її, якщо треба зняти фізично. Це теж можливо. Але сліпо зберігати, мабуть, неправильно. Особливо, коли мова про великі суми, бо доларова інфляція теж існує. Вона значно менша, ніж гривнева, але коридор 3-4% має. І це треба розуміти: якщо ми зберігаємо 10 тисяч доларів впродовж року, то за рік у реальних цінах буде 9 тисяч 400 доларів. А це багато. Тому краще ці гроші направляти в роботу, щоб вони весь час працювали.
- Інвестиції в дорогоцінні метали - що думаєте про це?
- Те, що золото росте, - це факт, але треба дивитися, наскільки. Чи воно просто перекриває інфляцію, чи таке зростання дає більше. Питання до зберігання виникають і так далі. А за скільки ми його потім можемо продати? Що мене відлякувало, до речі, це великий спред, тобто розрив між ціною купівлі та ціною продажу. Ти купуєш сьогодні, але якщо тобі знадобились гроші за тиждень, то значно дешевше продаєш. А значно дешевше продаєш - значить втрачаєш. По долару та сама історія. Якщо хтось купує долар, а потім спонтанно, емоційно за тиждень треба продати, то ти програв.
- Росте популярність криптовалюти. Що ви думаєте про неї?
- Має право на життя. До недавнього вона дуже добре зростала, але дійшло до позначки 100 тис. доларів за один біткоїн. І зараз відкотилось на 83. Багато хто в це грається. Хтось заробив, хтось програв. Але ринок дуже непрогнозований. Скаче курс, зростає, падає. І вгадати його неможливо. Це перший момент, який трошки насторожує. Другий момент – в Україні законодавства нема. Ми не легалізували цю історію. От у мене просте питання: якщо я завтра куплю через гаманець крипто валюту, підкажіть, де її зняти? Як перевести в готівку? Як розрахуватись? Тому це теж питання. Це питання легалізації на рівні держави. Тому теж треба бути обережним.
Чому дітям потрібна фінансова грамотність
- На вашу думку, чи потрібен курс фінансової грамотності в школі? З якого віку його слід викладати? І якщо би ви його викладали, що би там було?
- У мене хоч і є перша освіта педагогічна, але я не працював у школі. Тому, направду скажу, я не настільки добре, як педагоги, відчуваю потреби школярів. Як батько я відчуваю, що починати можна десь у 5-6 класі. Для того, щоб було розуміння. Я би туди включав поняття інфляції, бо це базове поняття, з цього все починається. Якщо не розібрався з інфляцією, то постійно будеш на неї працювати.
Друге поняття – різниця між активами та пасивами. Про це дуже добре написано в Роберта Кійосакі «Багатий тато, бідний тато». Там класний приклад. От будинок – це актив чи пасив? Коли ви там живете – це пасив. Тому що ви витрачаєте, його обслуговуєте, платите комунальні, там щось ламається, треба ремонтувати. Будинок – це ваші постійні витрати. А коли ви його придбали і здали в оренду, і сума оренди пристойна – це актив, який приносить прибуток. Тобто в першому випадку ви втрачаєте, у другому - отримуєте.
І от діти повинні ці базові поняття розуміти. Я по доньці бачу, що шкільна програма сьогодні переобтяжена. Дуже багато різної інформації. Але якісь базові, простенькі, зрозумілі речі щодо фінансів мають бути. Мені би хотілося, щоб дитина прийшла зі школи і задала питання: «Тато, а чому це так з грошима? А що таке інфляція? А наша квартира – це актив чи пасив? А як зробити її активом? Переїхати в гуртожиток і здавати її?»
Це є такий жарт, коли є дві бабусі-сусідки, і одна переїхала жити до другої, а свою квартиру почала здавали, і в них таким чином з’явився додатковий дохід. Це класно. Тобто така історія теж має право на життя. Тому би хотілося, щоб діти починали задумуватисья. Коли вони діти задумуються, то починають вивчати інформацію. В них є Google, вони щось запитали, дізналися. Ми бачимо, що чимало молодих людей стають заможними, багатими, дехто стає мільйонерами. Бо вони раніше починають навчатися.
- Підкажіть, як стати мільйонером?
- Я не знаю і не став. Я знаю, як створити достойну фінансову подушку безпеки для того, щоб почуватися комфортно, щоб не залежати від мінімальної заробітної плати. І щоб, коли ти виходиш на пенсію, в тебе було не мізерних 3-4 тисячі гривень, а цифра більша хоча би на 10-30-40 тисяч гривень. Але для того, щоб стати мільйонером, треба щось більше. Одним пасивним доходом тут не обмежишся. Тут треба якась активна діяльність, бізнес або високооплачуване самозаняття. Тобто починаючи від ФОП і закінчуючи активним розвитком якоїсь сфери діяльності. Тому це історія вже іншого масштабу.
