Проспект Левка Лук'яненка, який до 2022 року носив назву вулиці Рокоссовського, є однією з головних артерій Чернігова. Починається від вулиці Шевченка і йде до вулиці Героїв Чорнобиля.
Як усе починалося
У середині 1960-х років Чернігів стояв перед викликом: активне будівництво підприємств загострило житлову кризу. Відповіддю на цей виклик стало освоєння східних околиць міста. Так у 1967 році на місці пустирів з'явилася нова вулиця, яка поклала початок Бобровицькому житловому масиву. Уже за рік тут почали виростати перші п'ятиповерхівки, а з початку 1970-х — дев’ятиповерхові будинки, що сформували сучасний вигляд мікрорайону.
Саме тоді побудували й легендарний торговий центр «Сіверський», де сьогодні розташований супермаркет «АТБ» та інші магазини.
У 1980-х роках правий бік проспекту прикрасили 14-поверхові будинки, які й зараз виділяються на тлі інших споруд.
Вулиця, що жила і змінювалася
Проспект Левка Лук'яненка завжди був живим, динамічним простором. У 1980-х тут з’явилися тролейбусні лінії, школи, дитячі садки, кінотеатр «Перемога». Ринок «Нива», заснований у ті ж роки, став осередком життя мікрорайону. Спочатку він був стихійним, але згодом набув організованого вигляду, ставши важливою точкою на карті міста.
У 2001 році частину пустиря, де раніше розташовувався ринок, віддали під будівництво Храму всіх святих Чернігівських. Цей крок викликав неоднозначну реакцію серед містян. У 2015 році на місці знесених торгових рядів облаштували невеликий парк із лавочками, що стало своєрідним компромісом між збереженням пам’яті про минуле і потребами сьогодення.
«Ковбасна революція»
Проспект Левка Лук'яненка став свідком однієї з найгучніших подій кінця ХХ століття — «Ковбасної революції». У січні 1990 року на розі з вулицею Соборності (колишня Доценка) трапилося зіткнення двох автомобілів, яке переросло в народний протест. Багажник урядової «Волги», набитий делікатесами (копчена ковбаса, стегенця, коньяк та інші продукти) викликав у чернігівців гнів і обурення. Люди, які звикли стояти годинами в чергах за найпростішими продуктами, не могли мовчки спостерігати за несправедливістю.
Після нічних подій була низка мітингів, один з яких, найчисельніший (близько 10 тисяч чоловік), відбувся 7 січня біля будівлі обкому.
Результатом мітингів стала зміна керівництва. Було звільнено з посад ряд керівників області та міста, які втратили довіру і авторитет у жителів області. У тому числі першого секретаря Чернігівського обкому КПРС Палажченка Л.І.
Вимоги мітингу, підготовлені Народним Рухом, нове керівництво виконало в незначному обсязі. Принципових змін у суспільно-політичному житті області не сталось. Але чернігівські події показали, що позиції компартійної верхівки не є непохитними.
Після Чернігова інші міста країни провели аналогічні мітинги і протести.
